Окремі питання законодавства

11.12.2019

logo

Порядок виплати допомоги на оздоровлення

За статтею 57 Закону України від 10.12.2015 р. N9 889-VІІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889) Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно зі ст. 59 Закону № 889 щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше від 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

У разі поділу щорічної відпустки на частини допомога на оздоровлення може виплачуватися працівникові один раз під час надання будь-якої з частин щорічної основної відпустки за заявою працівника.

Під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога на оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік під час надання щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Грошову допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки.

При цьому згідно з абзацом першим ст. 21 Закону заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

За частиною 2 ст. 50 Закону № 889 заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення), а також додаткових стимулюючих виплат (надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи).

При цьому ст. 50 Закону № 889 передбачено:

– виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцеві за поданням його безпосереднього керівника в розмірі 50% посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

– виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно до додаткового навантаження за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

– премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Премії державним службовцям установлює керівник державної служби відповідно до затвердженого ним положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Фонд преміювання державного органу встановлюється в розмірі 20% загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

*************************************************************************************************************

Про виплату вихідної допомоги при наявності  права на компенсації і пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

За частиною 4 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889) у разі звільнення з державної служби на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу, якщо відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – іншої роботи (посади державної служби) в цьому державному органі) державному службовцеві виплачується вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Крім цього, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України від 28.02.91 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796) особам, постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, в разі вивільнення працівників у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Під вивільненням працівників слід розуміти припинення трудових правовідносин із працівниками за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі під час ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому трудовий договір розривається на підставі, зазначеній п. 1 ст. 40 КЗпП. Тільки за зазначених умов на працівників поширюється чинність п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону № 796 та не може застосовуватися в інший спосіб.

Механізм виплати допомоги, передбаченої п. 7ч. 1 ст. 20 Закону № 796, визначений Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 (далі – Порядок).

Фінансування виплат, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону № 796, проводиться за рахунок видатків державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Виплату такої допомоги визначено Законом № 796 як пільгу для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 р. № 6-р/2018 за справою № 1-11/2018(3830/15) застосуванню підлягає ст. 60 Закону № 796 у редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2014 р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», а саме: «Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватися й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України».

*************************************************************************************************************

Щодо виплати за додаткове навантаження

За частиною 1 ст. 8 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон) державні службовці (крім обов’язків, зазначених п. 1-13 ч. 1 цієї статті) виконують також інші обов’язки, визначені в положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцеві за поданням його безпосереднього керівника в розмірі 50% посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.

При цьому не можна доручати виконання обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця працівникові, який не має статусу державного службовця (тобто іншим категоріям персоналу в державному органі).

Під виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, відпусткою, виконанням громадських обов’язків тощо, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце (посада). Працівники виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника одночасно з виконанням своїх основних обов’язків у межах установленої графіком роботи тривалості робочого дня.

Отже, виплата за додаткове навантаження державному службовцеві у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця може бути встановлена керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника, якщо виконувана ним робота не передбачена його посадовими обов’язками.

*************************************************************************************************************

Щодо чинності колективного договору

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон) визначено, що після закінчення строку чинності колективний договір (угода) залишається чинним до того часу, поки сторони не укладуть нового або не переглянуть чинного, якщо іншого не передбачено договором (угодою).

Колективний договір (угода) зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір (угоду).

У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом строку його чинності, але не більш як один рік. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладання нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства колективний договір є чинним протягом усього строку проведення ліквідації.

Відповідно до ст. 7 Закону зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхньої компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

– зміни в організації виробництва і праці;

– забезпечення продуктивної зайнятості;

– нормування й оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);

– установлення гарантій, компенсацій, пільг;

– участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

– режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов й охорони праці;

– забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і від­починку працівників;

– гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;

– умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень з оплати праці;

– забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

– заборони дискримінації.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством й угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.

Статтею 14 Закону визначено, що зміни і доповнення до колективного договору (угоди) протягом строку їхньої дії можуть уноситися тільки за взаємної згоди сторін у порядку, визначеному колективним договором (угодою). Відповідно до п. 1 Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 р. № 115 (із змінами), зміни і доповнення, що вносяться до угоди (договору), підлягають повідомній реєстрації згідно з цим Порядком.

Відповідальність за ухилення від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення колективного договору, угоди передбачена ст. 17 Закону. Так, на осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи та ухиляються від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, або навмисно порушили строк, визначений ч. 3 ст. 10 Закону, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 4 грудня 2019 року №16 (16).