Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік
Як передбачено ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
– для працівників віком від 16 до 18 років – 36 год. на тиждень,
– для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 год. на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої абзацом першим цього пункту для осіб відповідного віку;
– для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, – не більш як 36 год. на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163.
Крім того, законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та ін.).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю.
Згідно зі ст. 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.
Під час розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як за п’ятиденного, так і за шестиденного робочого тижня, а напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденного робочого тижня не може перевищувати 5 год.
Відповідно до ст. 73 КЗпП у 2019 р. на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться в такі святкові дні:
- 1 січня – Новий рік;
- 8 березня – Міжнародний жіночий день;
- 1 травня – День праці;
- 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги);
- 28 червня – День Конституції України;
- 24 серпня – День незалежності України;
- 14 жовтня – День захисника України.
Робота також не проводиться в дні релігійних свят:
- 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове;
- 28 квітня – Пасха (Великдень);
- 16 червня – Трійця.
Згідно з ч. 3 ст. 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу і неділю у 2019 р. вихідний день у неділю 28 квітня має бути перенесений на понеділок 29 квітня, вихідний день у неділю 16 червня — на понеділок 17 червня, вихідний день у суботу 24 серпня – на понеділок 26 серпня.
Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу і неділю.
У зв’язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів ухвалюється роботодавцем самостійно через видавання наказу чи іншого розпорядчого документа.
Ухвалене роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу в місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв’язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства, установи, організації.
При цьому слід мати на увазі, що в разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи в цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено ст. 53 КЗпП.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві, в установі, організації (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні. У зв’язку з цим на підприємствах, в установах й організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП.
За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2019 р. становитиме:
40-годинний робочий тиждень – 1993 год.;
39-годинний робочий тиждень – 1950 год.;
38,5-годинний робочий тиждень – 1925 год.;
36-годинний робочий тиждень – 1800 год.;
33-годинний робочий тиждень – 1650 год.;
30-годинний робочий тиждень – 1500 год.;
25-годинний робочий тиждень – 1250 год.;
24-годинний робочий тиждень – 1200 год.;
20-годинний робочий тиждень – 1000 год.;
18-годинний робочий тиждень – 900 год.
*************************************************************************************************************
Про надання грошової допомоги
За статтею 57 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Статтею 59 Закону передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Так, згідно зі ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну основну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки необов’язково має бути першою її частиною.
У разі поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік під час надання будь-якої з частин щорічної основної відпустки.
Грошова допомога до щорічної основної відпустки є обов’язковою виплатою, і кошти на цю виплату потрібно передбачати в кошторисі закладу. При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна така допомога.
Отже, якщо працівникові надається щорічна основна оплачувана відпустка, виплата грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати до неї є обов’язковою (один раз на рік).
*************************************************************************************************************
Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань держслужбовцю, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Згідно з частиною 2 ст. 54 Закону України «Про державну службу» постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 р. № 500 було затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі – Порядок).
Згідно з Порядком матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися державним службовцям на підставі їхньої особистої заяви один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям ухвалює керівник державної служби в державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. Якщо коштів недостатньо, така допомога не виплачується.
Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань державним службовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати, яка надається в тому разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, надається за рішенням керівника державної служби в межах кошторисних призначень на оплату праці за наявності фінансового ресурсу після забезпечення працівників державного органу обов’язковими виплатами (посадовий оклад, надбавки за ранг та за вислугу років, грошова допомога під час надання основної щорічної відпустки).
*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 09 січня 2019 року №1 (1109).