Щодо надання грошової допомоги до відпустки
За статтею 57 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон) державним службовцям надасться щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Законодавством не передбачено обмежень щодо кількості днів щорічної основної відпустки для виплати грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Статтею 59 Закону передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Так, згідно зі ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну основну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме, не менш як 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки необов’язково має бути першою її частиною.
Отже, в разі поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік під час надання будь-якої з частин щорічної основної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки.
*************************************************************************************************************
Щодо спільної роботи родичів
За статтею 251 КЗпП власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому самому підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.
На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
************************************************************************************************************
Щодо випробування при прийнятті на роботу
Відповідно до ст. 26 та 27 КЗпП під час укладання трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Випробування не встановлюється в разі прийняття на роботу:
– осіб, які не досягли 18 років;
– молодих робітників після закінчення професійних і навчально-виховних закладів;
– молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
– осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
– осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
– осіб, обраних на посаду;
– переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
– осіб, які пройшли стажування під час прийняття на роботу з відривом від основної роботи; – вагітних жінок;
– одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
– осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
– осіб на тимчасові та сезонні роботи;
– внутрішньо переміщених осіб.
Випробування не встановлюється також під час прийняття на роботу в іншу місцевість і під час переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством. Строк випробування під час прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців.
Строк випробування під час прийняття на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Також, якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право впродовж строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів з питань звільнення (ст. 28 КЗпП).
*************************************************************************************************************
Щодо звільнення вагітної жінки
За частиною 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не до пускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок також у разі їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.
Звільнення жінок, зазначених ч. 3 ст. 184 КЗпП, у зв’язку із закінченням строку трудового договору має певні особливості. Таке звільнення можливе, однак власник зобов’язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у такому разі не допускається. Проте відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, але не більш ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Власник має тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома і з’явитися на підприємство, коли буде знайдено можливість її працевлаштувати для продовження роботи (в разі працевлаштування на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку із заробітної плати (в разі працевлаштування на іншому підприємстві). За наявності такого попередження можливий інший варіант: продовження жінкою тієї самої (або за її згоди – іншої) роботи на цьому самому підприємстві до вирішення питання про її працевлаштування.
Згідно з ч. 1 ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згоди працівника.
Також відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов’язок з працевлаштування, якщо працівниці не було надано на тому самому або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншої роботи або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).
*************************************************************************************************************
Щодо виправлень в трудовій книжці
За статтею 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
До трудової книжки вносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, зареєстрованим у Мін’юсті України 17.08.93 р. за № 110 (із змінами, далі – Інструкція), передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим, ним органом після видавання наказу (розпорядження), але не пізніше від тижневого строку, а в разі звільнення – в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під підпис в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки.
У деяких випадках може виникнути потреба у внесенні змін до трудової книжки або вкладиша до неї.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом. де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівникові в цьому потрібну допомогу.
Виправлені відомості в трудовій книжці мають повністю відповідати оригіналу наказу (розпорядження).
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а за його відсутності – вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом.
У разі втрати наказу (розпорядження) або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу робиться на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можукть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Крім того, відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637 (із змінами), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори й угоди з відмітками про їхнє виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції в розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
За потреби зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) й у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу.
У такому самому порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу в разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». У разі зміни формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений… і зазначається нове формулювання.
У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
За наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це в графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а в графі 4 проставляється підстава перейменування – наказ (розпорядження), його дата і номер. Якщо змінився власник підприємства, а також якщо підприємство реорганізоване, трудовий договір з працівником продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Після реорганізації підприємства, установи, організації настає правонаступництво і в трудових правовідносинах. У трудову книжку працівника потрібно внести запис про реорганізацію (за аналогією з перейменуванням підприємства).
*************************************************************************************************************
Про додаткову відпустку за ненормований робочий день
Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до семи календарних днів за посадами, роботами та професіями, визначеними колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Список професій і посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки в межах її семиденної тривалості, тобто від одного до семи днів включно, затверджується в установі як додаток до колективного договору.
Оскільки така відпустка є щорічною, вона надається за відпрацьований робочий рік. Якщо така відпустка раніше не передбачалася колективним договором в установі, то право на неї виникає з моменту набрання чинності відповідними змінами до нього.
Таким чином, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день з кожного виду робіт, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад установлену тривалість робочого часу, коло обов’язків та обсяг виконаних робіт. Мінсоцполітики України розроблено і наказом від 10.10.97 р. № 7 (зі змінами від 05.02.98 р. № 18) затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі – Рекомендації).
Згідно з п. 2 Рекомендацій ненормований робочий день не рекомендується застосовувати для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Якщо у зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.
Рекомендації Мінсоцполітики України не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативно-правовими актами. Чинне законодавство не містить заборони застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
*************************************************************************************************************
Щодо зарахування до страхового стажу років навчання
Страховий стаж – це період (строк), упродовж якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менш ніж мінімальний страховий внесок (відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», далі — Закон).
Стаття 11 Закону визначає коло осіб, які є застрахованими, ст. 14 Закону визначає коло осіб, які є страхувальниками за цих застрахованих осіб. Студенти, слухачі навчальних закладів цими статтями не передбачені. тобто на період навчання вони не є застрахованими особами, а відтак і періоди навчання після 1 січня 2004 року не зараховуються до страхового стажу.
Щодо періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом (до 1 січня 2004 р.), то вони зараховуються до страхового стажу за раніше чинним законодавством.
За пунктом «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637 (далі – Порядок), основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.
При цьому час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, і містять відомості про періоди навчання.
Студент – це особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах навчальний рік починається з 1 вересня і складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Враховуючи викладене, період навчання у вищому навчальному закладі, якщо він мав місце до 1 січня 2004 р. зараховується до страхового стажу з 1 вересня до дати ухвалення екзаменаційною комісією рішення про присвоєння кваліфікації.
*************************************************************************************************************
Про визначення права на призначення пенсії
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон) визначено, що починаючи з 1 січня 2018р. право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу до 31 грудня 2018 р. — не менш як 25 років.
Пунктом 31 Прикінцевих положень Закону передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі ст. 26 Закону зараховуються, зокрема, періоди перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 до 30 червня 2013р. включно, які підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідкою з реєстру застрахованих осіб.
Період перебування у такій відпустці – це період, що відповідає тривалості відпустки, визначеній ст. 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, – тривалості, передбаченій п. 10 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Якщо за відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінка не зверталася, надається свідоцтво про народження дитини. У такому разі період перебування у відпустці визначається як період непрацездатності за відомостями реєстру застрахованих осіб, що не може перевищувати тривалості такої відпустки, зазначеної ст. 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, – тривалості, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
*За матеріалами журналу “Праця і зарплата” від 01.08.2018 №29 (1089).