Шановні члени профспілки!
Доводимо до вашого відома новини трудового та пенсійного законодавства, які сформовані за матеріалами щомісячного часопису “Людина і праця” ( №6-7/2016).
Індексація заробітної плати у червні та липні 2016 року.
Індексація, згідно із базовим законом, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджетів Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Цьогоріч право на індексацію заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін (ІСЦ) перевищить поріг індексації, встановлений з січня 2016 року у розмірі 103%.
Індексації підлягає заробітна плата працівників у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ПМПО). Та частина зарплати, що перевищує ПМПО, індексації не підлягає.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу в місяці підвищення береться за 1 або 100%, тобто місяць підвищення вважається базовим, і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення зарплати (у базовому місяці враховуються всі її складові, що не мають разового характеру) перевищить суму індексації.
Індекс для проведення подальшої індексації розраховується з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком. Якщо сума підвищення зарплати менша, ніж сума індексації, що складається на момент підвищення, то в базовому місяці сума індексації зменшується на суму підвищення заробітної плати.
Працівникам підприємств і організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв’язку зі зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному в колективних договорах, але не нижче норм, визначених законом про індексацію та Порядком №1078.
Дані Держстату України про ІСЦ, на підставі яких здійснюється розрахунок індексів інфляції для проведення індексації, наведено у таблиці:
|
2015 рік, ІСЦ, % |
2016 рік, ІСЦ, % |
||
| Січень |
103,1 |
Січень |
100,9 |
| Лютий |
105,3 |
Лютий |
99,6 |
| Березень |
110,8 |
Березень |
101,0 |
| Квітень |
114,0 |
Квітень |
103,5 |
| Травень |
102,2 |
Травень |
100,1 |
| Червень |
100,4 |
||
| Липень |
99,0 |
||
| Серпень |
99,2 |
||
| Вересень |
102,3 |
||
| Жовтень |
98,7 |
||
| Листопад |
102,0 |
||
| Грудень |
100,7 |
||
Якщо підприємство не проводило індексацію зарплат з дня свого утворення, то в якому розмірі застосовуються штрафи за таке порушення у разі його виявлення?
Відповідальність роботодавця (підприємства) за непроведення індексації встановлено ст. 265 КЗпП, а відповідальність його посадових осіб – за ч. 1 ст. 41 КпАП.
Відповідно до ст. 36 КЗпП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одночасно одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Якщо підприємство й досі не проводить індексацію, тобто має місце триваюче правопорушення, адміністративна відповідальність за яке застосовується в межах строку давності, визначеному ст. 38 КЗпП – 3 місяці з моменту виявлення (справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 41 КЗпП розглядаються в судовому порядку).
Якщо ж підприємство нарахувало і виплатило індексацію за попередні періоди, і тепер її здійснює вже в установленому порядку, то зазначені правопорушення вже не будуть триваючими.
Тому після здійснення виплати пройдуть строки давності (3 місяці) і до посадових осіб за КпАП не можна буде застосувати адмінвідповідальність. Але щодо відповідальності за ст. 265 КЗпП, то законодавство строків давності не встановлює.
1 липня набули чинності зміни до Податкового кодексу (Закон №1411 від 02.06.2016), що скасовують оподаткування пенсій у розмірі до 10740 грн. для непрацюючих пенсіонерів.
З 1 березня 2014 року податком на доходи з фізосіб обкладалися пенсії, що втричі перевищували мінімальну зарплату, сума яких на 01.01.2016 становила 4134 грн., а з 01.05.2016 – 4350 грн. Тобто, якщо пенсія людини перевищувала 3 мінімальні зарплати, то сума різниці обкладалася 15%-им податком.
Але з 1 липня, згідно з Законом №1411, не оподатковуватимуться ПДФО (15%) та військовим збором (1,5%) пенсії (або щомісячне довічне грошове утримання), включно із сумою індексації, якщо щомісячний розмір цих виплат менше 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб на 1 січня звітного податкового року (на 01.01.2016 – 10740 грн.).
Нововведення стосуються лише непрацюючих пенсіонерів, у котрих пенсія від 3 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб до 10.
Відпустка без збереження заробітної плати – не більше 15 днів.
Кодексом законів про працю встановлено чіткий термін для відпустки без збереження зарплати – не більше 15 календарних днів.
Працівнику за його бажанням надається у обов’язковому порядку відпустка без збереження зарплати, нагадує Мінсоцполітики в листі від 29.04.2016 №243/13/116-16.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
На час надання такої відпустки за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Податківці ж зауважують, що частиною 2 ст. 4 Закону “Про відпустки” передбачено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Тобто колективним договором можуть встановлюватись лише інші види відпусток. які не визначені у ст. 4 базового Закону.
Слід зазначити, що норма ч. 2 ст. 4 не поширюється на відпустки без збереження зарплати, оскільки такий вид відпусток визначений Законом і встановлена конкретна тривалість цих відпусток.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону, інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою, трудовим договором, мають бути оплачені.
Встановлення роботодавцем інших видів неоплачуваних відпусток є порушенням законодавства про працю.
Соціальні відпустки “На дітей”.
Додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів, ст. 73 КЗпП) є соціальною і надається у будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини (до чи після).
Якщо працівник, маючи право на соціальну додаткову відпустку, не виявив бажання скористатись нею протягом кількох років, то порушення законодавства з боку роботодавця не вбачається і, відповідно, немає підстав для притягнення його до відповідальності.
Додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів), надається ЩОРІЧНО таким категоріям осіб:
- жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
- жінці, яка має дитину-інваліда; жінці, яка усиновила дитину; матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
- одинокій матері, батьку дитини, який виховує їх без матері (у т.ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особі, яка взяла під опіку дитину чи інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному з прийомних батьків.
Законодавством не передбачено строку давності, після спливу якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку.
Тому якщо працівник з певних причин не використав соціальну відпустку за кілька попередніх років поспіль, він може її використати в поточному році. Це вирішується за угодою між сторонами трудових відносин (працівником і роботодавцем), роз’яснюється в листі Мінсоцполітики від 05.06.15 №225/06/186-15.
Водночас забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року працівникам віком до 18-ти років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (частина п’ята ст. 11 Закону «Про відпустки»). Тобто заборона, що міститься у цій нормі Закону, стосується лише щорічних відпусток.
На новому місці роботи людина не матиме права на отримання додаткової відпустки оскільки така відпустка надається один раз протягом відповідного календарного року.
Можливості перерахування грошової компенсації за невикористані дні соціальної відпустки на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням, чинним законодавством не передбачено.
Скасовано випробувальний термін.
17 травня Верховна Рада прийняла Закон №1367, яким скасувала випробувальний термін при влаштуванні на роботу для деяких категорій. Закон набув чинності 12 червня.
Випробувальний термін (ст. 26 КЗпП) встановлюється за погодженням обох сторін – співробітника і роботодавця. Для робітників випробувальний термін не повинен перевищувати одного місяця, для інших категорій працюючих – трьох місяців.
А з 12 червня, після набуття чинності Законом №1367, випробувальний термін відповідно до нової редакції частини третьої ст. 26 КЗпП не повинні проходити:
- особи, обрані на посаду; переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
- особи, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітні жінки;
- одинокі матері, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
- особи, з якими укладається строковий трудовий договір до 12 місяців;
- особи, яких наймають на тимчасові та сезонні роботи;
- внутрішньо переміщені особи.
Статтю 28 КЗпП викладено в такій редакції: «У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні».
А статтю 40 КЗпП доповнено п. 11 такого змісту: «встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування».
Тож якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається прийнятим на роботу.
Знято обмеження на утримання держустанов.
8 червня Кабінет Міністрів, ухваливши відповідну постанову, зняв обмеження на розмір зарплат чиновників і пом’якшив обмеження витрат на утримання державних установ.
Нагадаємо, 1 березня 2014 р. Уряд прийняв постанову, що обмежувала витрати на утримання держустанов, а максимальний розмір зарплат в органах виконавчої влади та держпідприємствах – на рівні 15 МЗП.
Знімається обмеження на розмір зарплат, придбання меблів, автотранспорту, крім легкових авто, побутового обладнання, проведення поточних ремонтів, узгодження відпусток.
«Це дасть змогу державним установам у межах коштів, передбачених на їх утримання, поліпшити матеріально-технічне забезпечення й мотивувати працівників підвищувати ефективність роботи», – прокоментував урядове рішення Міністр фінансів Олександр Данилюк.
За його словами, це не вимагатиме додаткових витрат, оскільки постанова лише лібералізує діючі обмеження, а витрати будуть можливі тільки у межах коштів, передбачених бюджетом на утримання держустанов.
Співробітники Міністерства інфраструктури України, зокрема і міністр, уже в жовтні-листопаді ц.р. отримуватимуть зарплати на рівні 1 тис. євро., повідомив заступник Міністра Віктор Довгань 9 червня в Американській торговельній палаті.
За його словами, Мінінфрастуктури стане першим у цьому питанні. Вже створено зарплатний спецфонд і на рахунки надійшли гроші.
Нормативно-правове врегулювання займе кілька місяців (нововведення в системі оплати праці, в т.ч. і критерії ефективної роботи (КЕР), відпрацьовуються на рівні постанови Кабінету Міністрів).
Кому можна надавати щорічну додаткову відпустку за роботу на комп’ютері?
Як розраховувати час, що дає право на отримання такої додаткової відпустки?
Працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у т.ч. на персональних комп’ютерах) і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно- правовими актами, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з п. 58 розділу XXII додатку 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 №1290.
Конкретна тривалість таких відпусток, як зазначено в ст. 8 Закону «Про відпустки», встановлюється колективним чи трудовим договором – залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Тому такий вид відпустки може бути встановлено тільки колективним договором або трудовим договором, але на підставі ст. 8 цього Закону.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, як наголошує Мінсоцполітики у листі від 24.12.2013 №152/13/82-13, передбачена законодавством і має надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Водночас, у листі Мінсоцполітики від 31.10.2013 №135/13/82-13 вказано, що працівникам, зайнятим в умовах, передбачених відповідним Списком, менше половини робочого часу, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці не надається.
Оптимізація списків №1 і №2
24 червня Кабінет Міністрів на своєму засіданні схвалив розроблений Мінсоцполітики спільно з Держпраці проект постанови, що передбачає оптимізацію Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Списки), та відправив на доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень.
Основна мета документа – приведення у відповідність назв професій і посад працівників, передбачених Списками, і зазначених у Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», йдеться в пояснювальній записці.
Крім того, оптимізація Списків дозволить уникати різних підходів у їх практичному застосуванні органами, які призначають і виплачують пенсії, а також фахівцями підприємств, організацій, установ.
Як відомо, в Україні пільгова пенсія надається винятково за результатами атестації робочого місця.
Під час аналізу чинної редакції Списків №1 і №2, затверджених постановою КМУ від 16.01.2003 №36, було встановлено ряд виробництв, робіт, професій і посад працівників, яким за результатами атестації робочих місць неможливо підтвердити зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день.
«Людина повинна відпрацювати не менше 80% робочого часу в шкідливих умовах, – уточнив Міністр соціальної політики Андрій Рева. – Водночас, у переліку шкідливих умов праці (чинному, до прийняття нової постанови), є, наприклад, посада директора шахти».
У свою чергу, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що багатьох професій з цих Списків на сьогодні вже немає.
До нової редакції Списків, як зазначили в Мінсоцполітики, увійшли тільки ті виробництва та галузі економіки, працівники яких реально зайняті на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день.
Скорочення видів виробництв, робіт, професій та посад працівників дозволить на 40% зменшити чисельність осіб, які матимуть право виходу на дострокову пенсію за ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Працевлаштування безробітного: нюанси
На підприємство оформлюється працівник, який перебував до цього на обліку в центрі зайнятості (ЦЗ). Який порядок дій працівника та підприємства для прийняття людини на роботу без направлення ЦЗ, аби виплата допомоги з безробіття була припинена без порушень?
Особа, що зареєстрована як безробітна, може самостійно працевлаштуватися на будь-яке підприємство або до фізичної особи. У такому разі часто виникають запитання щодо припинення виплати їй допомоги по безробіттю. Для цього чинним механізмом обслуговування ЦЗ безробітних передбачено відвідування ЦЗ особою не рідше 1 разу на 30 днів, із пред’явленням паспорта та трудової книжки.
Згідно з пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 №198, ЦЗ припиняє реєстрацію особи як безробітної з дня початку її зайнятості, зокрема працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту).
Який документ для цього треба надати до ЦЗ, законодавство не передбачає. На практиці використовується довідка довільної форми з нового місця роботи, засвідчена копія або витяг з наказу про зарахування на роботу. Обов’язків роботодавців надавати будь-які документи до ЦЗ щодо працевлаштування нового працівника, який до цього був зареєстрований як безробітний, законодавство також не містить. Як, власне, й обов’язку дізнаватися при найманні про наявність або відсутність у нього статусу безробітного. Тож питання зняття з реєстрації в ЦЗ працівник вирішує самостійно.
Відповідно до тієї самої норми, особа може бути знята з реєстрації у зв’язку з поданням нею до ЦЗ відповідної заяви. Тож якщо особа домовилася про працевлаштування, вона може знятися з реєстрації в ЦЗ, навіть не надаючи жодних документів із нового місця праці.
Якщо ж особа працевлаштувалась, але не надала до ЦЗ відповідної заяви чи документів, то вона буде знята з реєстрації у зв’язку з невідвідуванням такого центру без поважних причин (пп. 2 п. 37 згаданого Порядку №198). Згідно з пп. 3 п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінсоцполітики №613 від 15.06.2015, припинення виплат допомоги по безробіттю у разі невідвідування без поважних причин ЦЗ здійснюється протягом 30 робочих днів (з наступного дня після останнього відвідування безробітним ЦЗ), (далі – Порядок №613).
Отже, якщо особа не вчиняє явних шахрайських дій (не продовжує після влаштування на роботу відвідувати ЦЗ нібито в статусі безробітного з пред’явленням трудової книжки), ситуація, коли їй виплачуватиметься допомога по безробіттю після працевлаштування – виключається.
Однак підприємству, що прийняло безробітного(у) на роботу, варто подбати, щоби така людина своєчасно надала трудову книжку при укладенні трудового договору за основним місцем роботи (ч. 2 ст. 24 КЗпП).
Згідно з ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, період, протягом якого людина отримувала допомогу по безробіттю (крім її одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), включається до страхового стажу.
Тому більшість безробітних і вимагають унесення ЦЗ до трудової книжки записів про виплату допомоги по безробіттю. Внесення таких записів за бажанням безробітного передбачено п. 5 розділу VI Порядку №613.
У такому разі до трудової книжки безробітного посадовою особою ЦЗ вносяться записи про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги. А після припинення виплати записи засвідчуються підписом посадової особи і печаткою ЦЗ.
Тому новоприйнятим працівникам, що одержували допомогу по безробіттю, прийнято видавати на руки довідку (витяг з наказу) про зарахування на роботу та трудову книжку для внесення ЦЗ запису про припинення виплати допомоги по безробіттю – й лише після його внесення – робити запис про прийняття на роботу.
Тим більше, що п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мін’юсту, Мінпраці, Мін- соцзахисту від 29.07.93 №58, встановлює обов’язок вносити до трудової книжки запис про прийняття працівника на роботу протягом тижня після такого прийняття (тобто час на внесення запису в ЦЗ є). Однак обов’язків підприємства контролювати наявність запису про припинення таких виплат у трудовій книжці, яку подає працівник при працевлаштуванні, законодавство не містить.