Про перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру
За частиною 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон), якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, пенсія перераховується.
Якщо за два роки роботи після призначення чи попереднього перерахунку пенсії особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок провадиться з урахуванням цього страхового стажу.
Крім того, особа визначає, залишити той заробіток, що був під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, чи врахувати заробіток, який вона одержувала за роботу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. При цьому заробітна плата буде врахована за періоди страхового стажу, зазначені ч. 1 ст. 40 Закону.
У будь-якому разі буде застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Тобто показник середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії, застосовано не буде.
Якщо пенсіонер після призначення (перерахунку) пенсії набув менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше, ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення (попереднього перерахунку).
Тобто заробіток, який особа одержувала після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, в такому випадку не враховується.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії в мінімальному розмірі відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону (на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб. — 35 років страхового стажу для чоловіків, 30 років — для жінок, чи набув права на мінімальну пенсію як шахтарі, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Обчислюють страховий стаж, який дає право на перерахунок пенсії не раніше від дня, що настає за днем, до якого обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Однак слід зауважити, що ці норми не поширюються на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого ст. 26 Закону.
Наприклад. Пенсію було призначено в лютому 2015 р. (стаж зараховано до 31 січня 2015 р.). Чоловік продовжує працювати і після призначення пенсії набув 24 місяців страхового стажу (з 1 лютого 2015 до 31 січня 2017 р.); 10 лютого 2017 р. звернувся до Пенсійного фонду за місцем проживання за перерахунком пенсії.
Можливі варіанти перерахунку
- Дорахувати страховий стаж, заробіток не змінювати.
- За стажем та заробітком за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв та за весь період страхового стажу після 1 липня 2000 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії.
- За стажем та із заробітної плати за весь період страхового стажу після 1 липня 2000 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії (відмовитися від заробітку за 60 місяців до 1 липня 2000 р.).
На час звернення за перерахунком страховий стаж становив 37 років п’ять місяців (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1,35% — 0,50513), а коефіцієнт заробітку, визначеного за періоди з 1 лютого 1993 до 31 січня 1998 р. та з 1 липня 2000 до 31 січня 2015 р. — 1.68888.
Розмір пенсії, визначений з урахуванням зазначеного страхового стажу та заробітку, становить 2525,72 грн (2960,62 грн х 1.68888 х 0,50513, де 2960,62 грн — показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2012—2014 рр.). До пенсії встановлено доплату за два роки понаднормового стажу (2% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як працюючому пенсіонерові — 1074 грн) у розмірі 21,48 грн. Загальний розмір пенсії — 2547,20 грн.
Для того, щоб обрати вигідний варіант перерахунку, потрібно визначити коефіцієнт заробітку з урахуванням заробітної плати, яку одержував цей працівник з 1 лютого 2015 до 31 січня 2017 р. Якщо коефіцієнт заробітку перевищить 1,68888, пенсію буде перераховано із урахуванням страхового стажу і заробітку за ці два роки.
У цьому випадку коефіцієнти заробітної плати за період з 1 лютого 1993 до 31 січня 1998 р. більші ніж коефіцієнти заробітку, які маємо після 1 липня 2000 р., тому, очевидно, слід обрати другий варіант розрахунку, а не третій.
Обчислимо розмір підвищення пенсії, наприклад, якщо отримаємо середній коефіцієнт заробітку — 1, 88888
Обчислюємо пенсію
Страховий стаж — 39 років п’ять місяців (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1,35% – 0.53213).
2960,62 грн. х 1.88888 х 0,53213 = 2975,81 грн,
де 2960,62 грн — показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2012—2014 рр.), і під час перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону він не змінюється.
1074 грн х 4% = 42,96 грн — доплата за чотири роки понаднормового стажу (39 років – 35 років).
Загальний розмір пенсії—3018,71 грн (2975,81 грн. + 42,96 грн).
Після перерахунку пенсія збільшилась на 471,57 грн (3018,71 грн – 2547,20 грн).
Зазвичай, після призначення пенсії особа працює з меншим заробітком, ніж той, з якого було визначено розмір пенсії. Тому нерідко врахування цього заробітку не є доцільним, оскільки зменшується його коефіцієнт. У такому разі дораховують лише страховий стаж, набутий після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Заробіток залишається без змін.
Обчислимо розмір пенсії, якщо коефіцієнт заробітку не підвищився, а зменшився, наприклад до 1,48800.
Страховий стаж — 39 років п’ять місяців (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1,35% — 0,53213).
2960,62 грн. х 1,48800 х 0,53213 = 2344,24 грн, де 2960,62 грн — показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2012—2014рр.), і під час перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону він не змінюється.
1074 грн х 4% = 42,96 грн — доплата за чотири роки понаднормового стажу (39 років – 35 років).
Загальний розмір пенсії — 2387,21 грн (2344,24 грн + 42,96 грн).
Після перерахунку пенсія зменшилася на 159,99 грн (2547,20 грн – 2387,21 грн).
Тобто такий перерахунок недоцільний і в такому разі слід дорахувати лише два роки страхового стажу, набутого після призначення пенсії, без зміни періоду заробітку.
Розмір пенсії після перерахунку
2960,62 грн. х 1,68888 х 0,53213 = 2660,72 грн.
1074 грн х 4% = 42,96 грн — доплата за чотири роки понаднормового стажу (39 років – 35 років).
Загальний розмір пенсії — 2703,68 грн (2660,72 грн + 42,96 грн).
Після перерахунку пенсія збільшилася на 156,48 грн (2703,68 грн – 2547,20 грн).
Для того, щоб розмір пенсії в результаті проведеного перерахунку суттєво збільшився, слід було б після призначення пенсії працювати з вищим заробітком, ніж той, з якого визначено розмір пенсії.
Отже, якщо особа одержує за роботу після призначення пенсії вищий заробіток, вона може розраховувати на більший розмір пенсії під час перерахунку.
**********************************************************************************************************
Про режим роботи та тривалість робочого часу
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема щодо встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.
За статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.
Чинним законодавством не передбачено встановлювати єдину норму тривалості робочого часу на місяць чи рік. Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах й організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на рік ухвалюється самостійно за умови дотримання вимог ст. 50—53, 67 і 73 КЗпП.
Згідно зі ст. 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах. в цехах, на дільницях, у відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для такої категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства. установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Міністерством праці та соціальної політики України розроблено і наказом від 19.04.2006 р. № 138 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі — Методичні рекомендації).
За підсумованого обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а за його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються так, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
У табелі обліку робочого часу позначаються фактично відпрацьовані години роботи за графіком змінності.
Відповідно до п. 12 Методичних рекомендацій під час підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду вилучаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов’язків (відпустка, виконання державних або громадських обов’язків, тимчасова непрацездатність тощо).
Оплачують працівникам весь фактично відпрацьований за графіком час.
Згідно з п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці України від 10.10.97 р. № 7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
Тобто, робочий час працівників з підсумованим обліком робочого часу чітко й однозначно визначається графіком роботи.
************************************************************************************************************
Порядок накладення штрафних санкцій, якщо під час перевірки підприємства як роботодавця виявлено кілька фактів правопорушень
Частиною другою ст. 265 КЗпП (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-Х/ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») передбачена відповідальність юридичних та Фізичних осіб – підприємців у вигляді штрафу:
- в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у 30-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі — в трикратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- недотримання мінімальних державних гарантій з оплати праці — в 10-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — в 10-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод для її проведення — в трикратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- учинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, під час проведення перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, — в 100-кратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим цієї частини, — в розмірі МЗП.
Ці штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Таким чином, у разі виявлення порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, незалежно від чисельності працівників, яких стосується порушення, тривалості порушення та кількості випадків порушень накладається штраф у розмірі трьох МЗП, встановлених законом на момент виявлення порушення.
У разі виявлення порушень мінімальних державних гарантій з оплати праці розмір штрафу залежить від чисельності працівників, щодо яких допущено порушення. Якщо порушення стосувалося двох працівників, то розмір. штрафу — 20 МЗП (2 х 10).
Штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
************************************************************************************************************
Щодо зарахування до стажу роботи для виплати надбавки за вислугу років працівникам установ соціального захисту
Надбавка за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту виплачується в Порядку, затвердженому наказом Мінсоцполітики України від 15.06.2011 р. № 239 (далі — Порядок).
Перелік посад працівників установ соціального захисту, які мають право на встановлення надбавки за вислугу років, визначено п. 3 Порядку: керівники установ соціального захисту населення та їхні заступники з основного виду діяльності, керівники структурних підрозділів та їхні заступники із соціальної, психологічної, педагогічної, фізичної, медичної, трудової, професійної реабілітації, надання соціальних (соціально-медичних) послуг (допомог), соціального обслуговування, медичного супроводу, спостереження, забезпечення стаціонарного проживання тощо, крім тих, що мають право на виплату надбавки (доплати) за стаж роботи (вислугу років) на інших підставах, інструктори з трудової адаптації, методисти з професійної реабілітації, організатори культурно – дозвіллєвої діяльності, фахівці із соціальної роботи (із соціальної допомоги вдома, з фізичної реабілітації), соціальні працівники.
Надбавка за вислугу років установлюється залежно від стажу роботи в таких розмірах: понад три роки — 10%; понад 10 років — 20%; понад 20 років — 30% до посадового окладу.
Згідно з п. 4 Порядку до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається час роботи в державних і комунальних установах, закладах та організаціях, незалежно від підпорядкування, на посадах, визначених п. 3 Порядку, за умови, що оплачують працю таких працівників відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних установ соціального захисту населення.
Умови оплати праці працівників державних та комунальних установ соціального захисту населення з 1 вересня 2005 р. і донині визначаються згідно з наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (з 1 березня 2001 до 1 вересня 2005 р. — наказом Мінпраці і МОЗ України від 06.04.2001 р. № 161/137).
Пунктом 4 Порядку не передбачено зараховувати до стажу роботи, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років працівникам установ соціального захисту населення, час державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
**********************************************************************************************************
Про звільнення одинокої матері
Чинним законодавством про працю передбачено низку гарантій як під час прийняття на роботу одиноких матерів, так і під час їхнього звільнення.
Статтею 40 КЗпП визначено перелік випадків, за яких трудовий договір може бути розірвано до закінчення строку його чинності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Так, зокрема, за пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більш як три години впродовж робочого дня) без поважних причин.
За пунктом 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі — постанова пленуму ВСУ № 9) прогул – це відсутність працівника на роботі як упродовж усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно впродовж робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний відпрацювати за призначенням після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу).
Звільнення за прогул вважається дисциплінарним стягненням. Перед звільненням працівника за прогул власник або уповноважений ним орган має витребувати письмове пояснення від порушника трудової дисципліни.
Відсутність такого пояснення не стане перешкодою для його звільнення, якщо у власника або уповноваженого ним органу є докази того, що він вимагав його від працівника.
Таким чином, власник або уповноважений ним орган має право накласти дисциплінарне стягнення (звільнення) на працівника (видати наказ /розпорядження) та повідомити про це працівника під підпис.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше, ніж упродовж шести місяців з дня вчинення проступку.
За статтею 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених зокрема п. 4. ч. 1 ст. 40 КЗпП, може бути проведене лише за попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли трудовий договір із таких підстав розривається з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що провадить контроль за додержанням податкового законодавства.
За пунктом 9 постанови пленуму ВСУ №9 одинокою матір’ю вважається жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Таких жінок обов’язково працевлаштовують також у випадках їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.
Таким чином, звільнення одинокої матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається навіть за прогул. Таке звільнення буде незаконним.
Якщо працівницю незаконно звільнили, а згодом суд ухвалив рішення про поновлення її на роботі, власник або уповноважений ним орган повинен поновити таку жінку на роботі з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Якщо жінку звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення її на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, повинен зобов’язати ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках — правонаступника) виплатити працівниці заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
************************************************************************************************************
Право на додаткову відпустку працівників, які використовують в роботі електронно-обчислювальні машини (у тому числі комп’ютери)
Для організації праці, пов’язаної з використанням персонального комп’ютера, мають бути дотримані вимоги Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин (ДСанПІН 3.3.2.007-98), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 р. № 7, та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду України від 26.03.2010 р. № 65.
Вимоги цих Правил є обов’язковими для роботодавців, операторів електронно-обчислювальних машин, операторів комп’ютерного набору, операторів комп’ютерної верстки та працівників інших професій, які у своїй роботі застосовують електронно- обчислювальні машини з ВДТ.
За умови дотримання вимог названих Державних санітарних правил умови праці працівників, які в роботі застосовують персональний комп’ютер, не належать до категорії із шкідливими і важкими умовами праці.
Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).
За розділом XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» зазначеного Списку працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на комп’ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів (позиція 58).
Ця позиція Списку поширюється на всіх працівників незалежно від займаної посади (професії), які в роботі застосовують персональний комп’ютер.
Не поширюється ця норма Закону України «Про відпустки» на державних службовців, яким види та тривалість відпусток визначено ст. 57 та 58 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон).
Так, відповідно до ст. 57 Закону державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Також нормою цієї статті передбачено надання щорічної основної відпустки більшої тривалості відповідно до Закону.
Наприклад, відповідно до ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення щорічна основна відпустка надається тривалістю 44 календарних дні. Загальна тривалість щорічної відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів.
Статтею 58 Закону передбачена щорічна додаткова відпустка за стаж державної служби тривалістю до 15 календарних днів.
Інші види відпусток державним службовцям (навчальні, соціальні, без збереження тощо) надаються відповідно до закону.
Враховуючи викладене, державні службовці мають право на щорічну основну відпустку – 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більшої тривалості, на щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби до 15 календарних днів, а також на інші види відпусток, які не належать до виду щорічних відпусток. Надання державним службовцям щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці Законом не передбачене.
************************************************************************************************************
Додаткова відпустка держслужбовцю
Порядок й умови надання додаткових оплачуваних відпусток державним службовцям регулюються ст. 58 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» (далі — Порядок), що набрали чинності з 1 травня 2016 р.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
За пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється в порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
За державними службовцями, які відповідно до ст. 35 Закону України від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» набули права на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено ст. 58 Закону, така тривалість додаткових відпусток зберігається після набрання чинності Законом (п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Таким чином, за державним службовцем, який має стаж державної служби більш як 15 років і до 1 травня 2016 р. користувався додатковою відпусткою максимальної тривалості (15 календарних днів), зберігається її тривалість і після зазначеної дати.
Відповідно до ст. 52 Закону надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більш як 50% посадового окладу.
За матеріалами газети “Праця і зарплата” “11 (1023) від 22.03.2017