Деякі питання законодавства

25.06.2018

logo

 

Порядок отримання матеріального забезпечення, яке надає Фонд соціального страхування

Фонд соціального страхування України проводить матеріальне забезпечення застрахованих осіб, яке включає в себе допомогу по тимчасовій непраце­здатності (фінансування за листками непрацездатності), допомогу по вагітності та пологах, а також допомогу на поховання.

Нагадаємо, що застрахованим у ФССУ є кожен офіційно працевлаштований або ФОП (тобто ті, хто сплачує та/або за кого сплачується ЄСВ). Сьогодні таких осіб більш як 12 млн, кожен з таких працівників має право на виплати та соціальні послуги від Фонду в разі настання страхового випадку.

Процедуру отримання матеріального забезпечення застрахованою особою можна поділити на кілька етапів:

  1. Одержаний у закладі охорони здоров’я листок непрацездатності працівник передає до уповноваженої особи на підприємстві — кадровика, табельника або бухгалтера для заповнення зворотної сторони листка непрацездатності (визначення страхового стажу застрахованої особи та кількості днів, за які буде надаватися матеріальне забезпечення).
  2. Передача листка непрацездатності на розгляд до комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації (ухвалюється рішення щодо надання матеріального забезпечення).
  3. Розрахунок бухгалтерією страхувальника суми матеріального забезпечення та оформлення заяви-розрахунку для одержання фінансування від робочого органу Фонду.
  4. Подача страхувальником заяви-розрахунку до робочого органу Фонду (за місцем обліку в органі Фонду) та подальше фінансування такої заяви через перерахування робочим органом Фонду заявлених коштів на спеціальний рахунок страхувальника.
  5. Виплата страхувальником матеріального забезпечення застрахованим особам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

*************************************************************************************************************

Особливості оподаткування дарунків

Об’єкти дарування, які є аналогічними до об’єктів спадщини, подаровані платникові податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платникові податку юридичною особо або фізичною особою — підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу для оподаткування додаткового блага, тобто за ставкою 18%.

*************************************************************************************************************

Про порядок формування посадових окладів

 Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1037 «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — постанова № 1037) було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — постанова № 1298), якою врегульовано оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Згідно з приміткою до додатка 1 до постанови № 1298 (в редакції постанови № 1037) із 1 січня 2017 р. посадові посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року (з 1 січня 2017 р. — 1600 грн, з 1 січня 2018 р. — 1762 грн).

За пунктом 5 постанови № 1298 умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування.

Тобто умови оплати праці, визначені постановою № 1298, поширюються на відповідні категорії працівників бюджетних установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, працю яких оплачують на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці.

При цьому зазначаємо, що для всіх установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету (праця яких оплачується як на основі ЄТС відповідно до постанови № 1298, так і за окремими постановами Кабінету Міністрів України), обов’язковими до виконання є норми чинного законодавства щодо порядку формування схеми посадових окладів (тарифних ставок) працівників.

Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон № 1774) до ст. 96 КЗпП і ст. 6 Закону України «Про оплату праці» було внесено зміни щодо нових підходів до Формування схеми посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що Фінансуються з бюджету.

Так, схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі мінімального поса­дового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України, та міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат.

*************************************************************************************************************

Порядок обчислення середньої зарплати для оплати часу відпустки

За статтею 83 КЗпП у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток на його бажання перераховується на рахунок підприємства, куди перейшов працівник. При цьому до стажу роботи, що дає право на відпустку, зараховується час, за який працівник не використав відпустки за попереднім місцем роботи.

Під час надання відпустки на новому місці роботи обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Якщо працівник відпрацював на підприємстві, в установі менш як один рік, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

За пунктом 3 Порядку до складу виплат, які враховуються під час обчислення середньої заробітної плати для оплати днів відпустки враховуються: основна заробітна плата; доплати і надбавки; премії постійного характеру; одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і вислугу років; індексація тощо та виплати за час, упродовж якого працівникові зберігається середній заробіток (виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження, за час вимушеного прогулу тощо), та допомога по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з пп. «б» п. 4 Порядку компенсація за невикористану відпустку не враховується для обчислення середньої заробітної плати.

За абзацом 3 п. 4 Порядку, якщо нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, а працівник не мав заробітку не з його вини, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період (на підприємстві, в установі, організації, що надає відпустку) на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат множать на число календарних днів відпустки.

Виходячи з викладеного, якщо працівник перейшов на інше підприємство за переведенням і на це підприємство перераховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки обчислюється відповідно до названих норм Порядку, але для виплати середньої заробітної плати за час щорічної відпустки враховується сума перерахованої на нове підприємство компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

************************************************************************************************************

Чи проводиться коригування середньої заробітної плати працівникам апарату центрального органу у зв’язку з набранням чинності постановою Кабміну від 25.01.2018 р. №24?

У зв’язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 р. № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосудця у 2018 році» (далі — постанова № 24) з 1 січня 2018 р. відбулося підвищення посадових окладів, зокрема, працівників державних органів.

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок), визначено, що в разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт підвищення тарифних ставок, посадових окладів.

Тобто основною умовою для проведення коригування є підвищення окладів, яке відбулося в розрахунковому періоді або періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток.

Коефіцієнт, на який потрібно прокоригувати виплати, які враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу, встановленого після підвищення, на оклад до підвищення.

Отже, в разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства в розрахунковому періоді і періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати (в тому числі збереження середнього заробітку), за проміжок часу до підвищення має бути прокоригована на коефіцієнт їхнього підвищення відповідно до п. 10 Порядку.

************************************************************************************************************

Про допомогу на оздоровлення

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів, установ виплачується допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Це рішення уряду спрямоване на підвищення мотивації до праці та закріплення в закладах, установах бюджетної сфери висококваліфікованих кадрів — лікарів, фахівців з базовою і неповною вищою медичною освітою, фармацевтичних працівників тощо, які мають високу кваліфікацію, достатній досвід, знання та навички.

Іншим працівникам цих закладів та установ, у тому числі молодшим медичним сестрам, допомога на оздоровлення надається в порядку, визначеному п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», та п. 5.11 наказу Мінпраці і МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

Отже, чинним законодавством врегульовано питання можливості надання всім працівникам бюджетних установ допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки.

Згідно з названими нормативно-правовими актами керівникам закладів, установ надано право в межах Фонду оплати праці, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більш ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Потребу в бюджетних коштах на заробітну плату визначають відповідно до штатного розпису, тарифікаційних списків та розрахункового обсягу премій, матеріальних допомог, індексації заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Оскільки відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України заклади охорони здоров’я та установи соціального захисту населення, що перебувають у віданні територіальних громад (сіл, селищ, міст тощо), фінансуються з місцевих бюджетів, питання щодо фінансового забезпечення діяльності цих закладів (зокрема, на оплату праці працівників) вирішується на рівні виконавчого комітету місцевої ради.

У зв’язку з цим адміністрація установи соціального захисту населення під час підготовки кошторису на поточний та наступні роки повинна своєчасно порушувати питання перед виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування (міською радою) щодо вишукування додаткових коштів для збільшення обсягу асигнувань на оплату праці працівникам установи, що перебувають у їхньому віданні, з метою виплати передбачених умовами оплати праці складових заробітної плати (надбавок, доплат, премій, матеріальної допомоги тощо).

************************************************************************************************************

Виплата вихідної допомоги

 За статтею 44 КЗпП у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених п. 6 ст. 36 та п. 1,2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, не меншому від середньомісячного заробітку.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ст. 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою таких сум.

***********************************************************************************************************

Право на додаткову відпустку за особливий характер праці

За статтею 6 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору.

Окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервовоемоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, згідно з п. 1 ст. 8 Закону надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад праців­ників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови від 13.05.2003 р. №679).

Згідно з позицією 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» цього Списку працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, до яких належить і персональний комп’ютер, і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими актами законодавства, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів.

Конкретна тривалість таких відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Атестація робочих місць за умовами праці в цьому разі не вимагається.

Відповідно до п. 6 і 7 Порядку застосування названого Списку, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98р. №16, зареєстрованим у Мін’юсті України

30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом від 04.06.2003 р. № 150, зареєстрованим у Мін’юсті України 18.06.2003 р. за № 496/7817), додаткова від­пустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються тільки ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, вста­новленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, провадить власник або уповноважений ним орган.

**********************************************************************************************************

Про порядок поділу і надання щорічної відпустки

Статтею 10 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) визначено порядок надання щорічних відпусток працівникам.

Відповідно до цієї статті щорічні основна і додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Під час складання графіків ураховуються інтереси виробництва. особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Слід звернути увагу, що в Україні є чинними Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.84 р. Пункт 20 цих Правил передбачає,. що графіки відпусток складаються на кожен календарний рік не пізніше від 5 січня.

Затверджені графіки відпусток є обов’язковими як для роботодавця, так і для працівника.

За частиною 3 ст. 11 Закону щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки з письмової згоди працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у тому разі, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальній роботі підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менш як 24 календарних дні буде використана в поточному робочому році.

Зміни до графіка відпусток як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця вносяться за взаємної згоди.

Тобто графіки відпусток складаються і затверджуються на кожен календарний рік і відповідно мають стосуватися поточних щорічних відпусток працівників. Не використані за попередній робочий рік щорічні відпустки (або їхні частини) надаються за угодою сторін трудового договору і час їхнього використання не­обов’язково має збігатися з часом використання поточних щорічних відпусток, зазначених у графіку відпусток.

Відповідно до ст. 12 Закону щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості (наприклад, на 1, 2, 3, 4, 5 календарних днів) за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів.

Цією нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки ухвалює роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може погодитися, а може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Щодо відпустки без збереження заробітної плати, то Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам за суб’єктивним правом, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону), і відпусток, що надаються за згодою сторін (ст. 26 Закону).

Такі відпустки надаються лише на бажання працівника, а не з ініціативи роботодавця. Примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку може бути притягнено до відповідальності.

************************************************************************************************************

Щодо надання відпусток за сумісництвом

За частиною 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо іншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом, у тому числі внутрішнім. Працівник, який уклав окремий трудовий договір на роботу за сумісництвом перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою. організацією, фізичною особою за цим договором і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.

Це узгоджується також зі ст. 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною 3 цієї статті на роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 і Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну України від 28.06.93р. № 43, зареєстрованим Мін’юсті України 30.06.93 р. за № 76, передбачено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

При цьому чинним законодавством не визначено, на який саме вид відпусток мають право працівники-сумісники.

Ураховуючи викладене і те, що на роботі за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за ст. 19 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) не вбачається. Грошова компенсація цієї відпустки допускається тільки в разі звільнення працівника.

Таким чином, на роботі за сумісництвом (внутрішнім чи зовнішнім) працівник має право на щорічні та соціальні відпустки, які мають надаватися одночасно з відпустками за основним місцем роботи.

Відпустки без збереження заробітної плати надаються лише з ініціаиви працівника в порядку та на умовах, визначених ст. 25 і 26 Закону. Зокрема, п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону передбачено надання на бажання працівника-сумісника відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

************************************************************************************************************

Види допомог, на які мають право громадяни внаслідок нещасного випадку на виробництві

Фонд соціального страхування України проводить страхування громадян на випадок тимчасової або стійкої втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також смерті потерпілого. Відповідно в кожному з таких випадків передба\чено страхові виплати безпосередньо потерпілим або членам їхніх сімей.

У разі нещасного випадку Фонд виплачує застрахованій особі допомогу по тимчасовій непрацездатності. Виплата такої допомоги триває до моменту одужання або до встановлення інвалідності.

Також передбачено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Якщо потерпілий утрачає працездатність (як частково, так і повністю), йому встановлюється щомісячна страхова виплата, яка компенсує втрачений заробіток або його части ну відповідно до ступеня втрати працездатності.

Потерпілий, який тимчасово переводиться на легшу нижчеоплачувану роботу, одержує страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

У разі смерті потерпілого члени його сім’ї, які мають на це право, одержують щомісячні виплати. Також за рахунок Фонду відбувається відшкодування вартості ритуальних послуг, пов’язаних з похованням померлого.

Фонд проводить послідовну роботу щодо підвищення ефективності усієї системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, створюючи всі необхідні умови для справедливого забезпечення українців страховими виплатами.

Загалом у разі настання страхового випадку Фонд проводить такі виплати:

– допомогу по тимчасовій непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

– одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

– щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

– страхову виплату потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку в разі тимчасового переведення його на легшу нижчеоплачувану роботу;

– щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

– відшкодування вартості ритуальних послуг, пов’язаних з похованням померлого.

************************************************************************************************************

Підстави для призначення потерпілому одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати.

Фонд соціального страхування України проводить страхування громадян на випадок тимчасової або стійкої втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Право на одержання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подаються:

заява потерпілого про призначення страхових виплат;

акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою № Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою № Н-5 (якщо такий складався);

акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою № П-4 (якщо таке встановлено);

рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності;

довідка про середню заробітну плату (дохід);

копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду з пред’явленням оригіналу;

довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок не­щасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок), якщо пенсія призначена до 11 жовтня 2017 р.;

довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання потерпілого в ньому;

протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства, а якщо вона не створена на підприємстві, — комісії з питань вирішення спорів при робочих органах виконав­чої дирекції Фонду про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві (у разі встановлення комісією з розслідування  нещасного випадку, що ушкодження здоров’я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а й унаслідок порушення застрахованою особою нормативних актів про охорону праці).

Якщо потерпілий за станом здоров’я чи з інших причин не може одержати названих документів, їх одержує та подає відповідний страховий експерт робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Такі документи формуються у справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. До справи додаються відомості про заробітну плату (дохід) потерпілого з Державного реєстру застрахованих осіб.

Фонд постійно збільшує розмір страхових виплат, коригуючи його відповідно до зростання показників заробітної плати.

************************************************************************************************************

Урядом удосконалено механізм забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування та відпочинок осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідні зміни внесені до Порядку надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 року №446).

Відтепер необов’язковою є наявність відбитка печатки на документі санаторно-курортного закладу, з яким органами соціального захисту населення укладається договір про виплату компенсації вартості путівки шляхом надання грошової допомоги.

*За матеріалами журналу “Праця і зарплата” від 20.06.2018 №23 (1083).