В Законі України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” варто звернути уваги на статті:
Стаття 7. Встановити в 2019 році прожитковий мінімум на 1 особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року – 1853 гривні, з 1 липня – 1936 гривень, з 1 грудня – 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року – 1626 гривень, з 1 липня – 1699 гривень, з 1 грудня – 1779 гривень;
- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року – 2027 гривень, з 1 липня – 2118 гривень, з 1 грудня – 2218 гривень;
- працездатних осіб: з 1 січня 2019 року – 1921 гривня, з 1 липня – 2007 гривень, з 1 грудня – 2102 гривні;
- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року – 1497 гривень, з 1 липня – 1564 гривні, з 1 грудня – 1638 гривень.
Стаття 8. Встановити у 2019 році мінімальну заробітну плату:
у місячному розмірі: з 1 січня – 4173 гривні;
у погодинному розмірі: з 1 січня – 25,13 гривні.
Стаття 9. Встановити, що у 2019 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб – 21 відсоток, для дітей – 85 відсотків, для осіб які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю – 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.
Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2019 році не може становити більше 75 відсотків рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту” у 2019 році збільшується відповідно до зростання прожиткового мінімуму.
Крім того, Законому України “Про Державний бюджет на 2019 рік” не призупинено дію статей 250 Кодексу Законів про Працю та 44 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” щодо виділення роботодавцем профспілковій організації коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.
*************************************************************************************************************
Про річний перерахунок податку на доходи фізичних осіб
У грудні слід готуватися до проведення обов’язкового перерахунку податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) за 2018 р., мета якого – перевірка правильності нарахування податку за кожний місяць звітного року та наявності підстав для застосування податкової соціальної пільги (далі – ПСП).
Граничний дохід, що дає право на ПСП у 2018 р. – 2470 грн.
Перерахунок стосується доходів найманих працівників (основних і сумісників), крім тих, що звільнилися впродовж звітного року. Перераховують доходи не всіх працівників, а лише тих, кому надавалася ПСП, або в яких є перехідні виплати, наприклад, сума за час відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності. До перерахунку включаються всі місяці з січня до грудня 2018 р., або всі місяці після прийняття працівника на роботу, якщо ця подія сталася протягом поточного року.
Для обов’язкового перерахунку суми доходів працівника беруть заробітну плату. Заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які надаються платникові податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). У перерахунку, крім заро грудня бітної плати, враховуються й деякі виплати, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п’яти днів хвороби за рахунок коштів роботодавця (абзац третій пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу). Такі виплати належать до періодів їхнього нарахування.
Якщо впродовж звітного року працівникові були донараховані будь-які доходи за попередні податкові періоди (місяці), наприклад, премії, індексація, для розрахунку ПДФО ці доходи відносяться до місяця, в якому вони були нараховані.
Алгоритм проведення перерахунку: перевірка правомірності надання працівникові ПСП
– заява та копії підтвердних документів (постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1227 «Про затвердження Порядку надання документів для застосування податкової соціальної пільги», далі – постанова № 1227) (за потреби);
– визначення бази оподаткування за кожний місяць звітного року (періоду) (база оподаткування зменшується на суму ПСП);
– розрахунок річної суми ПДФО за результатами перерахунку кожного окремого місячного оподатковуваного доходу;
– порівняння одержаної в результаті перерахунку суми ПДФО із сумою податку, фактично утриманої за рік;
– відображення результату річного перерахунку в податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Приклад. Посадовий оклад працівниці, яка є одинокою матір’ю, має трьох неповнолітніх дітей, становить 6200 грн. До доходу працівниці застосована підвищена ПСП, кратна кількості дітей – 3964,50 грн (1321,50 грн. х 3). Граничний дохід для застосування ПСП – 7410 грн (2470 грн. х 3).
Упродовж двох днів у червні та 12 днів у липні працівниця перебувала у відпустці. Середньоденний заробіток для розрахунку суми за час відпустки – 285 грн. Сума за час відпустки – 3951,82 грн. (570 грн. за червень та 3381,82 грн. – за липень).
Одинокою матір’ю (абзац шостий пп. 1 п. 5 постанови № 1227) вважається особа, яка на момент застосування роботодавцем ПСП, визначеної пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, має дитину (дітей) віком до 18 років, не перебуває в шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.
Заробіток працівниці становив:
у червні – 9581,82 грн (5630 грн (заробітна плата) + 3951,82 грн (сума за час відпустки);
у липні – 2850 грн (заробітна плата).
Оскільки сумарний дохід за червень перевищує граничну суму доходу, що дає право на застосування ПСП, працівниця втрачає право на таку пільгу у червні.
Сума утриманого ПДФО становитиме:
у червні: (9581,82 грн х 18%) = 1724,73 грн;
у липні: 0 грн (з урахуванням ПСП).
Разом — 1724,73 грн.
Перерахунок має проводитися за рік в розрізі місяців. Для спрощення розрахунку проведемо перерахунок доходів за окремо взяті місяці (червень, липень), визначивши окремо дохід за кожен місяць віднесенням його до місяців, за які нараховано дохід. У підсумку дохід – суму за час відпустки буде перерозподілено на два місяці, за які їх нараховано. Тобто до загального місячного доходу червня буде віднесено суму за час відпустки за два дні (570 грн), до доходу за липень – суму за час відпустки за 12 днів (3381,82 грн).
За підсумками перерахунку сума утриманого ПДФО становитиме:
у червні: (5630 грн + 570 грн – 3964,50 грн) х 18% = 402,39 грн;
у липні: (2850 грн + 3381,82 грн – 3964,50 грн) х 18% = 408,12 грн.
Разом – 810,51 грн.
У прикладі в результаті перерахунку переплата ПДФО — 914,22 грн (1724,73 грн – 810,51 грн).
Перерахунок ПСП оформлюється бухгалтерською довідкою. За його результатом (у прикладі – переплата) зменшується сума грудневого податкового зобов’язання. Наприклад, за грудень 2018 р. нарахована заробітна плата – 6200 грн. Податкове зобов’язання з ПДФО: (6200 грн – 3964,50 грн) х 18% = 402,39 грн. Отже, грудневого податкового зобов’язання не вистачає, щоб перекрити переплату. Неперекрита сума зменшує податкові зобов’язання наступних податкових періодів до повного повернення суми такої переплати.
Якщо внаслідок такого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць; у разі недостатності суми доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців до повного погашення суми такої недоплати.
Якщо сума податку перевищуватиме оподатковуваний дохід працівника, з якого можна утримати недоплату, в графі 4а форми № 1ДФ слід відобразити суму податку, нараховану за результатами перерахунку, у графі 4 — лише суму фактично сплаченого податку.
Обов’язковою умовою для повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік проведенням перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) впродовж 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 Кодексу).
Чинним законодавством не передбачено відповідальності за непроведення податковим агентом річного перерахунку сум доходів і сум ПСП, якщо в результаті цього не виникло недоплати податку та відсутні помилки у звітності. Якщо контролюючий орган під час перевірки поданої форми № 1ДФ виявить недоплату або переплату ПДФО, це призведе до штрафної санкції за п. 119.2 ст. 119 Кодексу в розмірі 510 грн (1020 грн – повторно впродовж року) за подання звітності із недостовірними даними або помилками. Якщо за результатами перевірки буде донарахований ПДФО, то донарахована сума стягується з податкового агента зі сплатою штрафу в розмірі 25% суми недоплати (ст. 127 Кодексу) і пені за весь період прострочення сплати податку (ст. 129 Кодексу).
Штрафні санкції, передбачені ст. 127 Кодексу, не застосовуються за умови, якщо недостовірні відомості або помилки, пов’язані з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податку, виявляються податковим агентом самостійно та виправляються в наступних податкових періодах упродовж податкового (звітного) року відповідно до ст. 50 Кодексу.
*************************************************************************************************************
Про встановлення надбавок держслужбовцям
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» затверджено Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі – Положення). До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи.
Право встановлювати додаткові стимулюючі виплати державним службовцям мають керівники державної служби в державному органі в межах економії фонду оплати праці.
Пунктами 5 і 6 Положення визначено критерії, з урахуванням яких установлюються додаткові стимулюючі виплати.
За пунктом 7 Положення надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється державним службовцям, посади яких належать до першої групи посад фахівців з питань реформ, визначених Концепцією запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 р. № 905, а також державним службовцям, призначеним на посади фахівців з питань реформ за результатами конкурсу в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади.
Умови та критерії для встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи фахівцям з питань реформ у розмірі, що перевищує її мінімальний розмір, затверджено наказом Мінсоцполітики України від 11.10.2017р. № 1609 «Про затвердження умов та критеріїв для встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи фахівцям з питань реформ у розмірі, що перевищує її мінімальний розмір», зареєстрованим у Мін’юсті України 02.11.2017р. за № 1339/31207. Враховуючи викладене, державним службовцям, посади яких не належать до посад фахівців з питань реформ, визначених Концепцією запровадження посад фахівців з питань реформ, надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється згідно з п. 5 і 6 Положення.
Обмежень, щодо одночасної виплати державному службовцеві надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи чинним законодавством не передбачено.
*************************************************************************************************************
Щодо преміювання держслужбовців
Частиною 3 ст. 50 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) визначено такі види премій: за результатами щорічного оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
На виконання абзацу другого ч. 5 ст. 52 Закону наказом Мінсоцполітики України від 13.06.2016 р. № 646, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.06.2016 р. за № 903/29033, затверджено Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів). Це Типове положення встановлює порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій державним службовцям державних органів, які обіймають посади державної служби категорій Б і В.
Відповідно до положень абзацу третього ч. 5 ст. 52 Закону і п. 4 Типового положення в державному органі має бути розроблене і погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності) та затверджене керівником державної служби положення про преміювання відповідного державного органу.
У положенні про преміювання зазначаються критерії, умови і порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій державним службовцям.
Типовим положенням для визначення відповідного розміру місячної або квартальної премії передбачено такі критерії: ініціативність у роботі; якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця; терміновість виконання завдань; виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).
Цей перелік критеріїв не є вичерпним і в положенні про преміювання з урахуванням функцій, завдань та повноважень відповідного державного органу може бути зазначено й інші критерії.
Преміювання провадиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення ефективності, якості, зацікавленості в досягненні її кінцевого результату і посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.
Розмір премії державним службовцям встановлює, видаючи відповідний наказ, керівник державної служби державного органу залежно від особистого внеску державного службовця в кінцевий результат роботи. Преміювання державних службовців проводиться в межах наявних коштів на оплату праці, передбачених в кошторисі, відповідно до вимог чинного законодавства і нині граничними розмірами не обмежується.
Відповідно до абзацу четвертого п. 1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону абзац четвертий ч. 3 ст. 50 і ч. 6 ст. 52 Закону набирають чинності з 1 січня 2019 р. і відтоді загальний розмір місячних та квартальних премій, які зможе одержувати державний службовець за рік, не перевищуватиме 30% фонду його посадового окладу за рік, а фонд преміювання державного органу буде встановлюватися в розмірі 20% загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Оскільки підставою для преміювання у відповідному державному органі є положення про преміювання, можливість та умови преміювання осіб, призначених на посаду державної служби з випробуванням, має бути визначено в цьому положенні.
*************************************************************************************************************
Щодо розрахунку під час звільнення
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористану відпустку проводиться з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок №100).
За абзацом сьомим п. 2 Порядку № 100 в разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати вилучається з розрахункового періоду.
Ураховуючи, що з 1 травня 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (далі – постанова № 292) було підвищено посадові оклади з одночасною зміною структури, то розрахунковим періодом для проведення нарахувань виходячи із середньої заробітної плати, передбачених п. 1 Порядку № 100, мав бути період починаючи з травня 2016 р.
Оскільки Закон України «Про державну службу» (далі – Закон) набрав чинності з 1 травня 2016 р., крім того, постанова № 292 була ухвалена 6 травня 2016 р., з метою реалізації цих норм щодо оплати праці в державних органах мали бути затверджені штатні розписи, на підставі яких проводиться виплата заробітної плати працівникам у державних органах.
До набрання чинності новим штатним розписом працівники працювали на попередніх посадах за умовами оплати праці, що були до набрання чинності Законом, з подальшим перерахунком заробітної плати згідно з новими умовами оплати праці.
Отже, нарахування компенсації за дні невикористаної відпустки у травні 2016 р. мало проводитися з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, встановленими після підвищення посадових окладів.
Якщо нарахування проводилося до затвердження штатного розпису і середню заробітну плату було нараховано без урахування названих положень Порядку № 100, то потрібно зробити перерахунок.
Статтею 127 КЗпП передбачено вичерпний перелік підстав, що дають право провадити відрахування із заробітної плати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, з яким він перебуває в трудових відносинах.
Щодо затримки розрахунку під час звільнення, то відповідно до ст. 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провалиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Повний розрахунок під час звільнення полягає у виплаті заробітної плати, належної працівникові до дня звільнення (включаючи цей день, адже він є останнім робочим днем), індексації, компенсації за всі дні невикористаних відпусток тощо.
Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
*************************************************************************************************************
Утримання коштів за надмірно використані дні щорічних відпусток
За пунктом 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП відрахування із заробітної плати працівників для покриття їхньої заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитися в разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки.
За статтею 22 Закону «України «Про відпустки» в разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу. Таке відрахування із заробітної плати провадиться за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Заробітна плата, зайво виплачена працівникові за невідпрацьовані дні відпустки, під час звільнення відраховується в сумі виходячи із середньоденного заробітку, з якого працівникові було оплачено ці дні відпустки.
*************************************************************************************************************
Про допомогу для вирішення соціально-побутових питань
За статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами, далі – постанова № 268) визначено умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування.
Посадові оклади сільських і селищних голів визначаються згідно з додатком 54 до постанови № 268.
За підпунктом 3 п. 2 постанови № 268 керівникам органів місцевого самоврядування надано право в межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Преміювання сільських та селищних голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги проводиться в порядку та розмірах, визначених постановою № 268, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про такі виплати ухвалюється відповідною радою (п. 6 постанови № 268).
За частиною 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно зі ст. 26 Закону тільки на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради затверджується за пропозицією сільського, селищного, міського голови структура виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їхнє утримання.
*************************************************************************************************************
Про посадові інструкції працівників на підприємстві
За частиною 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.
Трудова функція працівника є однією з основних умов трудового договору, яка визначається відповідно до його конкретної роботи, кваліфікації, професії.
Під час прийняття на роботу працівника власник або уповноважений ним орган пропонує йому виконання робіт за посадою (професією) відповідної категорії (розряду), передбаченою у штатному розписі підприємства.
На основі кваліфікаційних характеристик посад працівників та особливостей штатного розпису власник або уповноважений ним орган розробляє та затверджує посадові інструкції. Наявність посадових інструкцій є обов’язковим елементом на кожному підприємстві, в установі, організації.
Посадова інструкція регулює організаційно-правовий статус працівника і визначає його конкретні завдання та обов’язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які потрібні для забезпечення ефективної роботи працівників.
Якщо до штатного розпису вводяться нові посади, то потрібно додатково розробити також відповідні посадові (службові) інструкції.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний мати в наявності відповідно до норм законодавства розроблені посадові інструкції працівників. Посадові інструкції складаються для всіх посад (професій), зазначених у штатному розписі.
Зазвичай розробляти посадові інструкції може керівник структурного підрозділу, де працює особа, безпосередній керівник або представник кадрової служби.
Посадові інструкції мають відображати повний перелік завдань та обов’язків працівника, його повноважень, відповідальності.
Посадові (робочі) інструкції працівників підприємств, установ, організацій вводяться з метою чіткого визначення вимог, що ставляться до певної категорії працівників, раціонального розподілу обов’язків між працівниками, наділення працівників потрібними правами, підвищення відповідальності працівників за доручену дільницю роботи.
Слід зазначити, що найменування роботи (професії або посади), яке зазначено в посадовій інструкції працівника, має відповідати штатному розпису, наказу (розпорядженню) про прийняття на роботу.
Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010 «Класифікатор професій».
Посадові (робочі) інструкції розробляє і затверджує власник або уповноважений ним орган, враховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників й особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.
Після затвердження посадової інструкції керівником або уповноваженим ним органом вона має бути доведена до відома працівника під підпис.
Посадова інструкція є кадровим документом, у якому визначено конкретні завдання та обов’язки працівника, його права й відповідальність. Ознайомлення працівника з посадовою інструкцією під підпис унеможливлює виникнення спору про зміст трудових функцій працівника, а також спору у зв’язку з порушенням працівником трудових обов’язків.
Таким чином, за наявності посадової (робочої) інструкції працівник буде чітко знати права та обов’язки, які покладені на нього під час виконання ним роботи, що унеможливить конфлікт між ним та власником або уповноваженим ним органом з приводу їхнього виконання.
Отже, посадова інструкція дає можливість чітко визначити функціональні обов’язки працівника, який обіймає конкретну посаду.
Під час прийняття на роботу працівника власник або уповноважений ним орган роз’яснює йому його права та обов’язки, відображені в посадовій інструкції.
Крім того, відповідно до ст. 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:
– роз’яснити працівникові його права й обов’язки, поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
– ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
– визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
– проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
До посадової інструкції можуть вноситися зміни та доповнення.
Зміни та доповнення до посадової інструкції вносить власник або уповноважений ним орган. Внесення таких змін можливе тільки за згоди на це працівника. Слід зазначити, що внесення до посадової інструкції змін, обумовлених зміною назви підприємства, структурного підрозділу, не потребують згоди працівника.
*************************************************************************************************************
Додаткова відпустка за стаж держслужби
За пунктом 3 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270 (далі – Порядок), додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.
Державному службовцеві, який відповідно до ст. 35 Закону України від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» за 12 років стажу державної служби набув права на отримання додаткової відпустки тривалістю дев’ять календарних днів, додатковий день надається після наступних двох років державної служби (п. 12 Порядку).
Тобто тривалість такої відпустки державного службовця, який має 12 років стажу, служби, впродовж двох років лишатиметься незмінною і становитиме дев’ять днів, право на 10 днів відпустки в нього виникне після 14 років стажу, на 11 днів — після 15 років стажу тощо.
*************************************************************************************************************
*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 19 грудня 2018 року №47 (1107).