Доплати за роботу в нічний час та вихідні дні
За статтею 94 КЗпП розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Оплата праці працівників проводиться за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).
Тарифна система оплати праці використовується в разі розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівників – залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника 1 розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
За статтею 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися. за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.
Оплата роботи у вихідний день обчислюється за ст. 107 КЗпП.
Відповідно до ст. 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:
відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками – в розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму. У такому розмірі оплачують години, фактично відпрацьовані у вихідний день.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку.
За статтею 105 КЗпП працівникам, які виконують на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
За статтею 108 КЗпП робота у нічний час (ст. 54 КЗпП) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не менш як 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Таким чином, доплати за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні, за надурочну роботу проводяться в розмірах, визначених законодавством або колективним договором до тарифної ставки (посадового окладу) без урахування інших доплат.
*************************************************************************************************************
Щодо повідомлення працівника про належну йому зарплату
За статтею 110 КЗпП під час кожної виплати заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
суму заробітної плати, що належить до виплати.
Форма повідомлення законодавством не визначена, відповідно таке повідомлення може відбуватися в будь-якій формі, визначеній у локальному нормативному акті роботодавця, наприклад у правилах внутрішнього трудового розпорядку або колективному договорі. Для уникнення спорів щодо виконання роботодавцем цього обов’язку доцільно інформувати працівника у письмовій формі.
Відповідно до ст. 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою таких сум.
Власник або уповноважений ним орган відповідно до ст. 49 КЗпП зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на такому підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. За невиконання такого обов’язку передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає, що порушення терміну надання посадовими особами підприємств. установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами – підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів щодо їхньої трудової діяльності на такому підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи – підприємця, потрібних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання таких документів, що містять недостовірні дані, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, порушення вимог ст. 49 і 110 КЗпП тягнуть за собою фінансові санкції, передбачені абзацом восьмим ч. 2 ст. 265 КЗпП у розмірі мінімальної заробітної плати.
*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 20.02.2019 №7 (1115).
*************************************************************************************************************
Порядок надання щорічних відпусток
За статтею 6 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) щорічні відпустки надаються за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору.
Робочий рік, на відміну від календарного, вираховується з дня укладення трудового договору. Так, наприклад, якщо трудовий договір був укладений 29 грудня 2018 р., то щорічна основна відпустка має бути надана працівникові за робочий рік з 29 грудня 2018 до 28 грудня 2019 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на такому підприємстві.
У разі надання працівникові щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 цієї статті.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року (ч. 9 ст. 10 Закону).
Отже, після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві працівник має право отримати щорічну відпустку повної тривалості.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи надаються відповідно до графіка відпусток у будь-який час робочого року, що відлічується з дати укладення трудового договору.
Надавати щорічні відпустки в рахунок робочого року, який ще не почався, чинним законодавством не передбачено.
*************************************************************************************************************
Щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку
Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270 (далі – Порядок).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.
Тобто виникнення в державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку (грошову компенсацію під час звільнення) та її тривалість залежать не від відпрацьованого в році часу, а лише від наявності відповідного стажу державної служби.
Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки (п. 9 Порядку).
Тому, якщо приведена дата відповідного стажу державної служби передує дню звільнення, працівникові має бути виплачено під час звільнення грошову компенсацію за всі дні додаткової відпустки повної тривалості.
Відповідно до завдань та обов’язків, передбачених кваліфікаційною характеристикою базових посад «начальник відділу кадрів» та «інспектор з кадрів», які містяться в розділі 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336, начальник відділу кадрів та інспектор з кадрів на підприємстві ведуть облік наданих працівникам відпусток, контроль за складанням і додержанням графіків чергових відпусток. Тому обов’язок обчислення стажу державної служби та розрахунку приведеної дати державної служби покладається саме на кадрову службу підприємства, установи, організації.
*************************************************************************************************************
Порядок визначення заробітку для призначення пенсії в разі втрати документів про зарплату
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про нарахування та виплату затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. № 919 (далі – Порядок № 919).
Цей Порядок визначення заробітку застосовується:
- у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв’язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин;
- у разі, якщо страховий стаж особи починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, тобто якщо законодавством передбачено обов’язковість подання довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв, а подати довідку про заробітну плату за інші 60 календарних місяців страхового стажу поспіль незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. пенсіонер не може через відсутність документів про заробітну плату;
- для підтвердження заробітку, одержаного лише за основним місцем роботи;
- для призначення пенсії, а не її перерахунку.
Розглянемо порядок визначення заробітку для призначення пенсії в разі втрати первинних документів про нарахування особі заробітної плати.
За наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їхнього правонаступника заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, в установі, організації, що склалася в кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).
Якщо на підприємстві, в установі, організації або в їхнього правонаступника відсутні відповідні професії (посади), заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві, в установі, організації або в їхнього правонаступника, що склалася в кожному місяці роботи, за який втрачено документи. У разі повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.
Довідка про заробітну плату в цих випадках надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їхнім правонаступником.
Якщо підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, заробітна плата для призначення пенсії визначається виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченою відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.
Такі довідки видають управління праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад.
Слід зазначити, що колишнім працівникам банків, їхніх філій (структурних підрозділів), якщо завершено процедуру ліквідації банку, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, довідки про заробітну плату видаються за відповідний період Національним банком України виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною посадою (професією) у філіях (структурних підрозділах) відповідного ліквідованого банку (за наявності таких даних).
На бажання особи, якій призначається пенсія, в усіх названих випадках коефіцієнт заробітної плати (доходу) за кожен місяць, за який втрачено первинні документи про нарахування та виплату їй заробітної плати (доходу), визначається виходячи з мінімальної заробітної плати за відповідний період.
Відсутність на підприємстві, в установі, організації або в їхніх правонаступників документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів, підтверджуються довідкою роботодавця, правонаступника органу вищого рівня, Національного банку України щодо ліквідованих банків або відповідної архівної установи.
Якщо втрачено документи про заробіток після 1998 р., то заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу починаючи з 1 січня 1998 р. визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі відсутності таких даних заробітна плата визначається в названому порядку.
Отже, якщо працівникові пенсія призначається і його страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, тобто в цьому випадку законодавством передбачено обов’язковість подання довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв, а подати довідку про заробітну плату за інші 60 календарних місяців страхового стажу поспіль незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. неможливо через відсутність документів про заробітну плату, – для підтвердження одержаного заробітку за основним місцем роботи може бути застосовано норми Порядку № 919.
*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 13.03.2019 №10 (1118).