Про доплату за роботу в умовах режимних обмежень

За частиною 2 ст. 50 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконання обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (в разі встановлення).

Шодо виплати компенсації державним службовцям за роботу в умовах режимних обмежень, то ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що в разі, коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому має надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 р. № 414, зазначено види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, вико­навчої та судової влади, органів прокуратури та інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю. Оскільки нормами Закону України «Про державну службу» не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати такої компенсації, застосовуються норми Закону України «Про державну таємницю».

************************************************************************************************************

Щодо виплати за додаткове навантаження

 Виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця та за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби передбачені ст. 50 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу».

Ці виплати встановлюються державним службовцям керівником державної служби за поданням їхніх безпосередніх керівників.

Щодо можливості встановлення керівникам структурних підрозділів виплат у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця або обов’язків за вакантною посадою державного службовця, то кваліфікаційними ха­рактеристиками керівних посад передбачено здійснення керівництва діяльністю відповідного структурного підрозділу та забезпечення ефективного виконання покладених на цей підрозділ завдань. Крім того, керівники розподіляють обов’язки між працівниками, координують і контролюють їхню роботу, несуть відповідальність за якісне виконання ними завдань та обов’язків, а також надають методичну допомогу працівникам для виконання цих завдань і обов’язків.

Таким чином, керівник підрозділу має володіти знаннями, вміннями і навичками, потрібними для виконання завдань, покладених на цей підрозділ. Під час виконання керівником структурного підрозділу обов’язків за вакантною посадою державного службовця цього структурного підрозділу або на час його тимчасової відсутності, названі виплати не проводяться.

************************************************************************************************************

Право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань для держслужбовця, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до трьох років

За частиною 2 ст. 54 Закону України «Про державну службу» державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання норм цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 р. № 500 затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі — Порядок), яким визначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.

Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям ухвалюється керівником державної служби в державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою виплатою і може надаватися за рішенням керівника державної служби в межах кошторисних призначень на оплату праці за наявності фінансового ресурсу після забезпечення працівників державного органу обов’язковими виплатами (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, грошова допомога під час надання основної щорічної відпустки).

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися працівникові, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, за умови надання такої допомоги іншим працівникам за наявності коштів.

************************************************************************************************************

Про встановлення розміру добових витрат для працівників підприємств, що не фінансуються за рахунок бюджету?

За статтею 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати за найм жилого приміщення в порядку й розмірах, установлюваних законодавством.

Підприємства згідно зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці» самостійно встановлюють у колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Граничні норми добових витрат у межах України для підприємств госпрозрахункової сфери відповідно до абзацу четвертого пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) установлені в розмірі не більш як 0,1 мінімальної заробітної плати, чинної на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, щодо встановлення гарантій і компенсацій (у тому числі під час направлення працівників у службові відрядження). Розмір добових витрат для підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначено додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98. Для відряджень у межах України – 30 грн.

Положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59 (зі змінами і доповненнями), які є обов’язковими для підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, приведені у відповідність до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу та набрали чинності з 1 квітня 2011 року.

За статтею 12 Закону України «Про оплату праці» гарантії та компенсації працівникам в разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями.

Ураховуючи викладене, розмір добових витрат не може бути нижчим, ніж встановлено названою постановою.

************************************************************************************************************

Щодо оплати днів відрядження держслужбовцю

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон) відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, регулюються цим Законом.

За статтею 5 Закону норми законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відно­син, не врегульованих цим Законом.

Питання службових відряджень державних службовців урегульовано ст. 42 Закону, відповідно до якої за державним службовцем на весь період відрядження зберігається його посада і заробітна плата.

Ураховуючи викладене, норми ст. 121 КЗпП під час оплати праці державним службовцям днів службових відряджень не застосовуються.

************************************************************************************************************

Щодо затримання розрахунку під час звільнення працівника

За статтею 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Цією статтею не визначено конкретний перелік виплат, які мають бути видані працівникові, а зазначено, що підприємство має забезпечити виплату «всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації».

Повний розрахунок під час звільнення — це виплата заробітної плати, належної працівникові до дня звільнення (включаючи цей день, адже він є останнім робочим днем, індексації, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та за всі дні невикористаних відпусток тощо.

Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки за відсутності спору про їхній розмір, підприємство, установа, організація має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримання до дня фактичного розрахунку.

Положення КЗпП є обов’язковим для підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Середня заробітна плата, яка виплачується працівникові за затримання розрахунку, обчислюється з урахуванням положень порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок), виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо впродовж розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься виходячи із заробітної плати, нарахованої за цей день.

Виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження (в тому числі за час вимушеного прогулу), зазначені п. 3 Порядку. До таких виплат належать: тарифна ставка (оклад), доплати і надбавки, премії постійного характеру, індексація тощо.

Виплати, які не враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, в тому числі для оплати затримання розрахунку, визначені п. 4 Порядку.

У пункті 8 Порядку зазначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться множенням середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

************************************************************************************************************

Припинення трудового договору за угодою сторін

За пунктом 1 ч. 1 от. 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Законодавством не встановлено відповідного порядку або термінів припинення трудового договору за угодою сторін. У кожному конкретному випадку вони визначаються окремо.

Угода про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП укладається між працівником та власником або уповноваженим ним органом.

За пунктом 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами.

Таким чином, пропозиція (ініціатива) щодо припинення трудового договору за названою підставою може бути як від працівника, так і від керівника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Порядок та строки припинення трудового договору за угодою сторін встановлюються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Останній робочий день працівника визначається сторонами за взаємної згоди. Анулювання такої домовленості може бути лише в разі взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Як правило, звільнення за угодою сторін застосовується як підстава припинення трудових правовідносин у тому разі, коли ні одна із сторін трудового договору не мають інших підстав для розірвання трудового договору, передбачених законодавством.

Працівник не може бути звільнений за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін, якщо одна зі сторін не надає згоди на припинення трудового договору за цією підставою або не було досягнуто домовленості щодо дати такого звільнення. В такому разі трудовий договір може бути припинений з інших підстав, передбачених КЗпП.

Форма домовленості (угоди сторін) про звільнення за цією підставою не визначена, а це означає, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП можуть бути в письмовій або усній формі.

Ураховуючи, що трудовий договір укладається, як правило. в письмовій формі (ст. 24 КЗпП), процедуру оформлення припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП доцільно також оформляти в письмовій формі.

За цією підставою може бути припинений як строковий трудовий договір до закінчення його строку, так і трудовий договір, укладений на невизначений строк.

Припинення трудових правовідносин незалежно від форми трудового договору допускається за досягнення домовленості між працівником і власником або уповноваженим ним органом у будь-який час й у строк, визначений сторонами.

Як правило, працівник ініціює припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП через подання власникові або уповноваженому ним органу заяви з конкретними пропозиціями щодо такого звільнення. Якщо така пропозиція влаштовує власника або уповноважений ним орган, він видає відповідний наказ (розпорядження) про таке звільнення.

У наказі (розпорядженні) та трудовій книжці працівника зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Заяву про звільнення за угодою сторін працівник має право подавати як у період роботи, так і під час своєї відсутності на роботі, в тому числі в період відпустки.

Як працівник, так і власник або уповноважений ним орган, до ухвалення рішення про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) у кожному конкретному випадку мають ураховувати всі правові наслідки, які вони набудуть у разі такого розірвання трудового договору.

************************************************************************************************************

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 січня 2017 р. № 15

Київ

Питання оплати праці
працівників державних органів

З метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році;

розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців;

перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці;

Умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах;

Умови оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівників Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Управління адміністративними будинками Державного управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України;

Порядок преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорії “А”;

Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
3. Рекомендувати керівникам державної служби в державних органах під час формування штатних розписів вводити посади державної служби 8 та 9 груп оплати праці з урахуванням складності виконуваних робіт та рівня відповідальності і кваліфікації працівника.
4. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року.

Прем’єр-міністр України                                                           В. ГРОЙСМАН

Інд. 73

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 січня 2017 р. № 15

СХЕМА
посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати
праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році

Найменування посади державної служби		Група оплати праці	Розміри посадових окладів, гривень
			вся територія України	територія однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя	територія одного або кількох районів, міст обласного значення
Керівник державного органу		1	13000	11000	9115
Перший заступник керівника державного органу		2	12000	9850	8100
Заступник керівника державного органу		3	11000	8850	7100
Керівник департаменту, головного управління, служби, керівник апарату місцевої державної адміністрації		4	9115	7100	5830
Керівник самостійного управління, служби			8670	6800	5300
Керівник самостійного відділу, служби			8200	6500	5000
Завідувач самостійного сектору			7500	5600	4300
Заступник керівника департаменту, головного управління, служби		5	8100	6250	4700
Заступник керівника самостійного управління, служби			7700	5850	4400
Заступник керівника самостійного відділу, служби			7464	5500	4200
Керівник управління у складі департаменту, головного управління,  служби		6	7300	5300	3900
Заступник керівника управління у складі департаменту, головного управління, служби			7100	5000	3700
Керівник відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління			6900	4500	3500
Заступник керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління			6600	4300	3300
Завідувач сектору у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління та відділу			6400	4100	3100
Державний експерт		7	6000
Головний спеціаліст державного органу			5900	3801	3085
Адміністратор				3801	3801
Провідний спеціаліст державного органу		8	4600	3352	2649
Спеціаліст державного органу		9	4200	2750	2000

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 січня 2017 р. № 15

РОЗМІР
надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців

Ранг державного службовця	Розмір надбавки, гривень
1	1000
2	900
3	800
4	700
5	600
6	500
7	400
8	300
9	200

 

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.17 №15 

 

Інформація підготовлена за матеріалами газети “Праця і зарплата” №9 (1021) від 01.03.17.