Порядок надання відпустки та допомоги
на оздоровлення працівникам органів місцевого
самоврядування
Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено надання посадовим особам місцевого самоврядування щорічної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
За підпунктом 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі — постанова № 268) керівникам органів місцевого самоврядування надано право в межах установленого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Порядок, умови та коло осіб, яким може бути виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, як правило, визначаються згідно з положенням, затвердженим в органі. Така матеріальна допомога виплачується за заявою працівника, наприклад, у разі скрутного матеріального становища, у зв’язку з тривалою хворобою тощо. Рішення про надання такої матеріальної допомоги ухвалюється керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, за наявності коштів на цю мету.
Міському голові надається матеріальна допомога на підставі рішення відповідної ради (п. 6 постанови № 268).
До набрання чинності постановою № 268 керівники органів місцевого самоврядування мали право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до пп. З п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.99 р. № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів».
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється чинність законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Порядок надання щорічних відпусток регулюється КЗпП та Законом України «Про відпустки» (далі — Закон).
Щорічна відпустка надається працівникам за робочий рік, який відлічується з моменту укладення трудового договору (ст. 6 Закону).
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку (ст. 10 Закону).
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості впродовж двох років поспіль, а також ненадання їх упродовж робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці чи з особливим характером праці (ст. 11 Закону).
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ст. 24 Закону).
*******************************************************************************************************
Урахування премії за наслідками роботи за рік та квартал
під час розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпустки працівників
Обчислення середньої заробітної плати для оплати днів відпустки проводиться з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок).
Пунктом 2 Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Тобто в кожному конкретному випадку буде свій розрахунковий період, який складатиметься із 12 календарних місяців. Для працівника, якому надається відпустка у травні 2016 р., розрахунковим періодом буде травень 2015 — квітень 2016 р.; для працівника, якому відпустка надається у червні 2015р., розрахунковим періодом буде червень 2015 — травень 2016 р. тощо.
За абзацом другим п. 2 Порядку працівникові, який пропрацював на підприємстві менш як один рік, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.
Згідно з п. 3 Порядку премії враховуються в заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
За абзацом другим п. 3 Порядку одноразова винагорода за підсумками роботи за рік зараховується до середнього заробітку додаванням до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Ураховуючи викладене, якщо в працівника розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати становить 12 календарних місяців (працівником відпрацьовано на підприємстві один рік і більше), то квартальна премія й одноразова винагорода за підсумками роботи за рік, виплачена в поточному, наприклад 2016 р., за попередній, наприклад 2015 р. календарний рік, будуть ураховуватися усією сумою (1/12 суми винагороди додати до 12 місяців розрахункового періоду).
Якщо працівником відпрацьовано на підприємстві менш як один рік і йому нараховано одноразову винагороду за підсумками роботи за рік, то вона буде враховуватися як 1/12суми до кожного місяця розрахункового періоду працівника.
*************************************************************************************************************
Чи можна припинити трудові відносини за угодою сторін? Чи має право роботодавець відмовити працівникові у цьому?
Пунктом 1 ст. 36 КЗпП передбачено підставу для припинення трудового договору за угодою сторін. Припинення трудових відносин за цією підставою можливе тільки за наявності згоди як працівника, так і роботодавця.
Якщо працівник не бажає продовжувати трудові відносини, а роботодавець заперечує щодо їхнього припинення за угодою сторін, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП. Якшо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
*************************************************************************************************************
Про переукладання контракту
Частиною 3 ст. 21 КЗпП передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його чинності, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 32 КЗпП у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці в разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Водночас укладення контракту у випадках, не передбачених законами, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції МОП № 158 (1982 р.), яка була ратифікована Україною 4 лютого 1994 р.
*************************************************************************************************************
Про оподаткування подарункових сертифікатів
За абзацом першим пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, одержаний як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).
Якщо додаткові блага надаються в негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу (абзац другий пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу. розрахована за звичайними цінами. правила визначення яких установлені Кодексом, помножена на коефіцієнт. який обчислюється за такою формулою:
К = 100: (100-Сп), де К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їхнього нарахування.
Водночас не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їхня вартість не перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих, крім випадків, визначених п. 167.2 — 167.5 ст. 167 Кодексу), в тому числі, але не виключно у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платникові у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Ураховуючи викладене, якщо юридична особа надає подарункові сертифікати фізичним особам, то вартість таких сертифікатів включається до загального місячного річного оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується за ставкою 18% у джерела виплати з урахуванням вимог пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.