Окремі питання законодавства

27.11.2019

logo

Про укладення контракту

        За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівники реалізують своє право на працю через укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в тому числі трудового договору у вигляді контракту.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його чинності, права. обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в  тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Контракт укладається для максимального використання індивідуальних здібностей працівника, підвищення взаємної відповідальності його сторін тощо.

Сторонами контракту є працівник, який повинен виконувати покладені на нього трудові обов’язки, та власник або уповноважений ним орган.

Від звичайного трудового договору контракт відрізняється:

– обов’язковістю його укладання у письмовій формі;

– установленням строкового характеру;

– установленням додаткових (крім тих, які зазначені в законодавстві) підстав щодо його розірвання;

– тим, що сфера його застосування визначається законами України.

Для підвищення трудової і виконавської дисципліни сторони мають можливість установлювати додаткові заходи щодо взаємної відповідальності з одночасним наданням пільг і переваг, які мають бути зафіксовані в контракті.

Контракт може укладатися у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок укладання контрактів під час прийняття (наймання) на роботу працівників визначено Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 р. № 170 (із змінами).

Отже, прийняття на роботу працівників через укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом може відбуватися у випадках, прямо передбачених законами.

Якщо законом укладання контракту не передбачено, то власник або уповноважений ним орган не має права укладати з працівником контракт, навіть якщо буде згода сторін.

Слід зазначити, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Власник або уповноважений ним орган під час укладання контракту оформлює наказ (розпорядження) про прийняття працівника на роботу.

Забороняється укладати трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:

– роз’яснити працівникові його права та обов’язки і поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

– ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

– визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;

– проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Власник або уповноважений ним орган та працівник, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом, укладають контракт у письмовій формі.

Контракт може бути укладений як під час прийняття на роботу, так і згодом.

Якщо працівник погоджується на укладення контракту, то власник або уповноважений ним орган повинен видати відповідний наказ (розпорядження), з яким працівник має бути ознайомлений.

Під час укладання контракту, як і під час укладання трудового договору, важливою умовою вважається домовленість його сторін.

У контракті має бути передбачено:

– термін чинності контракту;

– обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і термінів її виконання;

– права/обов’язки сторін контракту;

 – умови оплати та організації праці;

– підстави припинення та розірвання контракту;

– відповідальність сторін контракту;

– інші умови.

У контракті за угодою сторін може бути визначено й інші умови організації праці, потрібні для виконання зобов’язань, узятих на себе сторонами.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

*************************************************************************************************************

Про врахування доплати за виконання обов’язків відсутнього працівника

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу відпустки проводиться з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Пунктом 3 Порядку передбачено виплати, які включаються для обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, а саме:

– основна заробітна плата (оклад, тариф);

– доплати та надбавки; премії, які не мають одноразового характеру;

– одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років, якщо ці винагороди виплачуються в поточному році за попередній рік, тощо.

Пунктом 4 Порядку визначено виплати, які не враховуються для обчислення середньої заробітної плати. Це, як правило, виплати одноразового характеру.

При цьому пп. «а» п. 4 Порядку визначено, що виплати за виконання окремих доручень, які не входять в обов’язки працівника, не враховуються для обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, крім, зокрема, доплат за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Тобто доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників має включатися для обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток проводиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 календарних місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат множать на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку).

*************************************************************************************************************

Врахування винагороди за підсумками роботи за рік

Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадять з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менш як один рік, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка. Згідно з п. 3 Порядку до складу виплат, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, зараховуються: основна заробітна плата, доплати, надбавки, премії, які не мають одноразового характеру, винагороди за підсумками роботи за рік і вислугу років, індексація тощо.

Порядком чітко визначено умови врахування одноразової винагороди за підсумками роботи за рік і за вислугу років для обчислення середньої заробітної плати. Такою умовою є їхнє нарахування в поточному році за попередній календарний рік (абзац другий п. 3 Порядку).

Якщо ця умова виконана, то винагорода за підсумками роботи за рік і вислугу років включаються до середнього заробітку додаванням до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди.

З метою недопущення зниження середньої заробітної плати у зв’язку з підвищенням на підприємстві, в установі, організації тарифних ставок, окладів п. 10 Порядку передбачено проведення коригування заробітної плати.

Так, названим вище пунктом визначено, що в разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами) в розрахунковому періоді і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітну плату, враховуючи премії та інші виплати (в тому числі винагороди), що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення корегують на коефіцієнт їхнього підвищення.

Оскільки винагорода за підсумками роботи за рік включається до середнього заробітку додаванням до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, то потрібно провести коригування лише суми винагороди, віднесеної до розрахункового періоду до підвищення посадового окладу.

Коефіцієнт розраховується діленням посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад до підвищення.

*************************************************************************************************************

Щодо врахування премій під час обчислення середньої зарплати

За пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок), премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, для обчислення середньої заробітної плати за останні два календарних місяці включаються в заробіток у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Якщо число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьоване неповністю, премії під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарних місяці враховуються пропорційно до часу, відпрацьованого в розрахунковому періоді.

*************************************************************************************************************

Про додаткову соціальну відпустку

За статтею 19 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Ця відпустка є соціальною і надається один раз у календарному році незалежно від відпрацьованого в цьому році часу.

За статтею 19 Закону для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох або більше дітей віком до 14 років, або бути одинокою матір’ю, вона ще й повинна працювати, тобто виконувати свої трудові обов’язки.

Відповідно до ст. 24 Закону в разі звільнення такого працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 27 листопада 2019 року №15 (15).