Щодо розрахунку під час звільнення працівника
За статтею 116 КЗпП підчас звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у відповідні строки за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Середня заробітна плата, яка виплачується працівникові за затримку розрахунку, обчислюється з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок), виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення.
Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо впродовж розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься виходячи із заробітної плати, нарахованої за цей день.
Виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження (в тому числі за час вимушеного прогулу), визначені п. 3 Порядку. До таких виплат належать: тарифна ставка (оклад), доплати і надбавки, премії постійного характеру, індексація тощо.
Виплати, які не враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, в тому числі для оплати затримки розрахунку, визначені п. 4 Порядку.
Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться множенням середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Розрахунок середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористану відпустку згідно з абзацом першим п. 2 Порядку провадиться виходячи з виплат за 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення.
За пунктом 3 Порядку під час обчислення середньої заробітної плати для оплати днів відпустки чи виплати компенсації за невикористану відпустку, крім окладу, доплат, надбавок, премій тощо, перелічених абзацом першим п. 3 Порядку, враховуються суми і період, упродовж якого працівникові зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), та допомога по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до п. 7 Порядку нарахування виплат провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством — ст.73 КЗпП). Одержаний результат множать на число календарних днів невикористаної відпустки.
Положення КЗпП і Порядку є обов’язковими для підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
************************************************************************************************************
Про оплату часу відпусток
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв’язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нарахування середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та інших видів відпусток, які надаються працівникові, провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок).
За пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менш як один рік, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Ураховуючи норми Порядку, розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати за час відпустки залежить не від місяця видавання наказу і кількості цих наказів, а від того, в якому саме календарному місяці згідно з наказом працівникові надається відпустка.
Наприклад, якщо за одним наказом працівникові надається щорічна відпустка у травні 2017 р. і додаткова відпустка, яка починається у червні 2017 р., то під час обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки розрахунковим періодом буде травень 2016 — квітень 2017 р., а для оплати часу додаткової відпустки — червень 2016 — травень 2017 р.
************************************************************************************************************
Про погодження з профорганом часу простою
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі — Закон).
Положення ст. 38 Закону і ст. 247 КЗпП визначають повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації.
Так, зокрема, за частиною 1 ст. 38 Закону виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору; разом з роботодавцем вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці; питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат; питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо.
За частиною 2 ст. 38 Закону виборні органи профспілкової організації, що діють на підприємстві, в установі або організації, мають також інші права, передбачені законодавством України.
Відповідно до ст. 34 КЗпП простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники за їхньої згоди можуть бути переведені з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно зі ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижчого від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Час простою з вини працівника не оплачується. Положеннями КЗпП не передбачено інформувати виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві та погоджувати з ним початок простою.
**********************************************************************************************************
Відпустка для догляду за дитиною
Згідно з частиною 6 ст. 179 КЗпП, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці обов’язково надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Отже, за наявності медичного висновку про потребу дитини в домашньому догляді роботодавець зобов’язаний надати жінці відпустку без збереження заробітної плати.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 КЗпП, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про відпустки» підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості, ніж це передбачено ч.3 і 6 цієї статті.
За статтею 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі інші види відпусток або відпустки більшої тривалості, ніж установлено законодавством.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема щодо режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Таким чином, названими нормами визначено можливість для підприємств, установ, організацій установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для своїх працівників, у тому числі частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Надання таких відпусток для жінок із зазначенням їхньої тривалості та умов оплати обов’язково має бути передбачено в колективному договорі.
************************************************************************************************************
Про додаткову відпустку на час профспілкового навчання
Згідно з частиною 7 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 151 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) та ч. 7 ст. 252 КЗпП на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до шести календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Конкретний порядок надання такої відпустки законодавчо не визначений. Ця відпустка має цільове призначення і до виду щорічних відпусток не належить. Відповідно до розділу III Закону така відпустка належить до виду додаткових відпусток, які надаються у зв’язку з навчанням. Ця відпустка може надаватися щорічно на час профспілкового навчання, але загальна тривалість її не може перевищувати шести календарних днів на рік.
Підтвердним документом у цьому випадку може бути лист-запрошення на профспілкове навчання із зазначенням конкретної дати початку та тривалості цього навчання, що подається разом із заявою працівника, обраного до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, з проханням про надання цієї відпустки.
Водночас у колективному договорі може бути передбачено інші умови надання такої відпустки, в тому числі щодо підтвердних документів та поділу її на частини, які не суперечитимуть нормам чинного законодавства.