Право на відпустки поновленого на держслужбі держслужбовця
За статтею 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Під час винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більш як один рік не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно є обов’язковим та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно – з часу його оголошення в судовому засіданні та незалежно від того, чи буде воно оскаржуватися.
Згідно зі ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному ст. 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видавання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Ураховуючи, що час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, державний службовець, якого поновлено на службі, має право на щорічну основну відпустку. Робочий рік (період), за який державному службовцеві надаватиметься щорічна основна відпустка, має відлічуватися з дня поновлення його на роботі.
Щодо щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби, то ст. 58 Закону передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцеві надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270 (далі – Порядок).
Згідно з п. 3 Порядку додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.
Тобто виникнення в державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежить від наявності відповідного стажу державної служби.
Щодо зарахування часу, протягом якого державний службовець був відсутній на службі без поважних причин, слід зазначити, що ст. 9 Закону про відпустки визначене вичерпний перелік періодів відсутності працівника на роботі, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Враховуючи норми ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, час відсутності державного службовця на службі без поважних причин (прогулу) не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Відповідно до п. 8 ч. 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 500, НАДС надає роз’яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби, тому за роз’ясненням питань щодо зарахування прогулу до стажу державної служби слід звертатися до НАДС.
Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної відпустки державному службовцеві, то ця допомога є обов’язковою виплатою і кошти на її виплату потрібно передбачати в кошторисі органу. При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна така допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Якщо працівникові надається щорічна основна оплачувана відпустка, виплата грошової допомоги до неї є обов’язковою (один раз на рік).
*************************************************************************************************************
Про складання графіка відпусток
Статтею 10 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) визначено порядок надання щорічних відпусток працівникам.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
В Україні є чинними Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.84 р. Пунктом 20 цих Правил передбачено, що графіки відпусток складаються на кожен календарний рік не пізніше від 5 січня.
Затверджені графіки відпусток мають обов’язковий характер як для роботодавця, так і для працівника.
Відповідно до ст. 18 Закону після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на бажання жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Оскільки нормою цієї статті передбачено право жінки скористатися відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не обов’язок роботодавця надати таку відпустку, то працівниця, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, має надати пропозиції щодо включення її до графіка відпусток, або після закінчення такої відпустки в разі її виходу на роботу має бути внесено зміни (доповнення) до графіка.
Щодо працівників, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то оскільки графіки відпусток складаються і затверджуються на кожен календарний рік і відповідно мають стосуватися поточних щорічних відпусток, а час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 9 Закону), то не буде порушенням, якщо таких працівників не буде включено до графіка відпусток.
Зміни до графіка відпусток як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця вносяться за взаємної згоди і мають бути відображені у графіку.
У разі укладання трудового договору з працівником після затвердження графіка відпусток до нього має бути внесено відповідні зміни (доповнення).
*************************************************************************************************************
Щодо додаткової щорічної відпустки за особливий характер праці
Згідно з пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (зі змінами). Відповідно до підрозділу «Інші види виробництв» розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» (поз. 58) цього списку працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на персональних комп’ютерах) і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів.
Ця позиція Списку поширюється на всіх працівників, які у своїй роботі застосовують персональний комп’ютер, незалежно від займаної посади (професії) та виду монітору.
Отже, за чинним законодавством роботу з використанням персонального комп’ютера віднесено до робіт із підвищений нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, тобто з особливим характером праці.
У Списку визначено максимальну тривалість такої відпустки.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону).
Статтею 7 Закону «Про колективні договори і угоди» та ст. 13 КЗпП, якими визначено зміст колективного договору, передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Ці статті не містять вичерпного переліку питань, які мають регулюватися колективними договорами. Однак перелічені в цій статті положення слід вносити до колективного договору обов’язково, в тому числі щодо конкретної тривалості щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.
Відповідно до п. 6 і 7 Порядку застосування названого Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами, далі – Порядок), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються лише ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, ведеться власником або уповноваженим ним органом (п. 5 Порядку).
Отже, рішення щодо надання щорічної додаткової відпустки працівникам, які у своїй роботі застосовують комп’ютер, у кожному конкретному випадку ухвалюється роботодавцем з урахуванням зазначених вимог.
Під час організації праці, пов’язаної з використанням персональних комп’ютерів, має бути дотримано вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями, затверджених наказом Мінсоцполітики України від 14.02.2018 р. № 207, зареєстрованим у Мін’юсті України 25.04.2018 р. за № 508/31960 (далі – Вимоги), та вимог Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2.007-98), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 р. № 7 (далі – Правила).
Ці Вимоги поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, організаційно-правової форми і видів діяльності та встановлюють мінімальні вимоги безпеки та захисту здоров’я під час роботи, пов’язаної з використанням екранних пристроїв незалежно від їхнього типу та моделі.
Також Правила поширюються на умови й організацію праці в разі роботи з візуальними дисплейними терміналами усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок, що використовуються в електронно-обчислювальних машинах колективного використання і персональних ЕОМ (ПЕОМ).
*За матеріалами газети “Праця і Зарплата” від 14 серпня 2019 року №1 (1).