До вашої уваги чергове продовження рубрики “Актуально”.
Які особливості Порядку призначення на державну службу у період дії карантину?
Тимчасово, на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня скасування цього карантину зупинена дія положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII в частині проведення конкурсів та призначення на посади державної служби за їх результатами. Таким чином, добір і призначення осіб на вакантні посади державної служби здійснюється у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю виконання завдань і функцій державних органів, керуючись Порядком призначення на посади державної служби на період дії карантину, затвердженим постановою КМУ від 22 квітня 2020 року № 290 (далі — Порядок).
Цей Порядок не застосовується до переможців конкурсу, які за певних причин (проведення спецперевірки тощо) на час набрання чинності цієї постанови не призначено на відповідні посади. У такому випадку призначення здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про державну службу».
Добір осіб за такою процедурою здійснюється за результатами проведених співбесід уповноваженими особами з тими кандидатами, які виявлять бажання і відповідатимуть загальним вимогам до осіб, які претендують на посади державної служби з урахуванням їх професійних якостей та досягнень.
Інформація про добір у такий спосіб оприлюднюється на Єдиному порталі вакансій державної служби (https://career.gov.ua). Суб’єкт призначення або керівник державної служби в державному органі розглядає подання уповноважених осіб та приймає рішення про призначення особи на посаду державної служби, шляхом укладання контракту про проходження державної служби на період дії карантину (на підставі Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину).
Строк дії контракту встановлюється на період дії карантину та до дня визначення суб’єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства. Граничний строк перебування особи на зазначеній посаді державної служби становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України. Особа, призначена відповідно до Порядку, набуває статусу державного службовця і складає Присягу відповідно до законодавства про державну службу.
Що вважається надурочною роботою?
Згідно зі ст. 62 КЗпП України надурочною є робота понад установлену тривалість робочого дня (понад установлену тривалість щоденної роботи (зміни) або понад нормальну кількість робочих годин за обліковий період при підсумованому обліку робочого часу). Надурочною також вважається робота понад установлену ст. 53 КЗпП України скорочену тривалість робочого часу напередодні вихідних, святкових та неробочих днів. Отже, якщо на підприємстві встановлено восьмигодинний робочий день, то залучати працівників до виконання робіт після зазначеного часу можливо тільки в порядку, передбаченому законодавством для залучення до надурочних робіт.
Слід мати на увазі, що надурочною вважається та робота, яка виконується з ініціативи роботодавця. Не є надурочною :
- робота працівника більше належної тривалості робочого часу за власним бажанням;
- робота з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах законодавчо встановленої тривалості повного робочого дня;
- робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входить до його обов’язків;
- відробіток недопрацьованих раніше годин для осіб з підсумованим обліком робочого часу і гнучким графіком роботи;
- робота, що виконується на підставі трудового договору в порядку сумісництва;
- відробіток днів відпочинку, що надаються членам неправославних релігійних громад для святкування їх релігійних свят відповідно до ч. 3 ст. 73 КЗпП України.
Як встановлюється зв’язок захворювання з умовами праці працівників?
Порядок виявлення у працівника підозри на професійне захворювання, встановлення та підтвердження професійного захворювання, а також форми відповідних документів, визначені та затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві».
У разі підозри наявності в працівника хронічного професійного захворювання (отруєння) з метою встановлення діагнозу складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці.
Санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює хворий, на запит керівника закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, за поданням лікаря-профпатолога.
Віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв’язку захворювання з умовами праці, згідно з зазначеним вище Порядком та Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань».
Чи має право роботодавець відмовити працівнику в прийнятті листка непрацездатності, якщо в листку непрацездатності не вказано код хвороби?
Якщо в листку непрацездатності відсутня інформація про діагноз і шифру МКХ-10, це не може бути підставою для відмови в оплаті такого листка непрацездатності. Про причину непрацездатності можна дізнатися за кодом, підкресленим у відповідній графі.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406532, у графі «Діагноз первинний» лікар указує первинний діагноз у перший день видачі листка непрацездатності. У графі «Діагноз заключний» лікар указує остаточний діагноз, а в графі «шифр МКХ-10» — шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я 1 січня 1993 року (далі — МКХ-10). Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.
Чи має право роботодавець примушувати працівника до написання заяви на звільнення з роботи за згодою сторін?
Роботодавець не має права примушувати працівника писати заяву про звільнення за угодою сторін.
Відповідно до пункту 1 статті 36 Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) угода сторін є підставою припинення трудового договору.
Суть звільнення за угодою сторін у наявності волевиявлення працівника. Примусового звільнення за цією підставою не існує, так само як і примусової праці. Роботодавець не має права примушувати працівника писати заяву про звільнення за угодою сторін. Працівник повинен розуміти, що в разі написання власноруч такої заяви за відсутності його доброї волі, потім буде дуже важко довести в суді наявність примусу.
Як діяти роботодавцю, якщо працівник захворів на СОVID -19?
Проведення розслідування випадків гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 337, стосується лише медичних працівників та інших працівників закладів Міністерства охорони здоров’я, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Нагадуємо, що обов’язковій самоізоляції (14 календарних днів) підлягають, особи які є контактними з джерелом інфекції (хворий з підтвердженим результатом ПЛР-тесту) та йому видадуть на період самоізоляції листок непрацездатності, як це передбачено пункту 51 частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. Перші 5 днів такого лікарняного оплачується за рахунок роботодавця.
Також, за погодженням між працівником і роботодавцем, для працівника може бути встановлений гнучкий режим робочого часу (дистанційна робота), відповідно до статті 60 Кодексу законів про працю.
За угодою сторін працівнику може надаватися щорічна відпустка, а також може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на весь період дії карантину, а її строк не враховуватиметься в 15-денну норму на рік для відпусток за власний рахунок.
Роботодавець не в праві на власний розсуд не допустити до роботи працівника, лише за підозри, що він є носієм вірусу, оскільки контактував із хворим.
Низка постанов Головного державного санітарного лікаря України, якими затверджено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідеміологічних заходів на період карантину за галузевим принципом, допоможуть суб’єктам господарювання організувати роботу:
— в офісах при прийомі відвідувачів — постанова від 9 травня 2020 року № 16;
— у місцях торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами (крім ринків) — постанова від 9 травня 2020 року № 17;
— у закладах громадського харчування — постанова від 9 травня 2020 року № 18;
— у готелях — постанова від 9 травня 2020 року № 22.
На підставі яких документів може здійснюватись відрахування із заробітної плати?
Конкретними документами, на підставі яких здійснюється відрахування із заробітної плати, можуть бути:
- наказ (розпорядження) роботодавця (у разі покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює);
- будь-які виконавчі документи — наприклад, виконавчі листи, що видаються судами, ухвали та постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, виконавчі написи нотаріусів;
письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку на користь суб’єкта підприємницької діяльності, що продав працівникові товар у кредит.
*Підготовлено на основі матеріалів порталу https://www.kadrovik.ua/