Відповідно до Закону України від 18 липня 2022 року № 2421-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» (далі — Закон № 2421) у сфері трудових відносин запроваджено новий вид трудового договору — трудовий договір з нефіксованим робочим часом.

Відповідно до частини першої статті 21-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає лише в разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Особливістю такого договору є те, що роботодавець самостійно визначає необхідність і час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи й тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи.

Укладати трудовий договір з нефіксованим робочим часом роботодавець може не з усіма працівниками. Частинами третьою та четвертою статті 21-1 КЗпП України передбачена кількість таких трудових договорів, які має право укласти роботодавець залежно від загальної кількості укладених роботодавцем трудових договорів.

БІЛЬШЕ НІЖ 10 ПРАЦІВНИКІВ	МЕНШЕ НІЖ 10 ПРАЦІВНИКІВ
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.	Роботодавець (роботодавець — фізична особа) може укладати не більше ніж один трудовий договір з нефіксованим робочим часом.

Відповідно до пункту 6-2 частини першої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом є обов’язковим дотримання письмової форми трудового договору. Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин. На сьогодні форма трудового договору не затверджена.

Відповідно до частини п’ятої статті 21 КЗпП України трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про повідомлення про початок виконання роботи й готовність її виконувати, базові години та дні, коли буде працювати працівник.

Також статтею 21-1 КЗпП України передбачено мінімальну тривалість робочого часу працівника, який працюватиме за таким видом трудового договору, а також гарантії щодо оплати праці таких працівників у разі залучення до робіт, які є меншими або більшими ніж визначена тривалість передбачена нормами статей 21-1 та 50 КЗпП України.

Також Законом № 2421 унесено зміни до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, яким від сьогодні передбачено звільнення не тільки з підстав передбачених контактом, а й із підстав передбачених трудовим договором з нефіксованим робочим часом. Так, у трудовому договорі можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом за певних обставин, визначених статтею 21-1 КЗпП України, може бути переукладений на умовах строкового або безстрокового трудового договору.

Закон № 2421 набував чинності 10 серпня 2022 року. Це означає, що із цієї дати роботодавці можуть із працівниками укладати трудові договори таких видів.

Джерело: https://www.kadrovik.ua/novyny/trudovyj-dogovir-z-nefiksovanym-robochym-chasom