Ознайомлення працівників із документами щодо трудових відносин
Ознайомлення працівників із наказами (розпорядженнями), повідомленнями про наступне вивільнення, або іншими документами щодо прав й обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронно-комунікаційних мереж.
Керівник турбується про це, затвердивши відповідні положення про організацію документообігу й повідомивши про це працівників будь-яким зручним способом.
Також роботодавець має ознайомити працівника з колективним договором до прийому на роботу й повідомляти працівників у разі внесення змін до нього. Варто пам’ятати про прописані законодавчо положення по запобіганню дискримінації працівників — незаконна відмова в прийнятті на роботу є грубим порушенням законодавства про працю. Роботодавець на вимогу претендента на вакансію зобов’язаний письмово повідомити про причину відмови.
Яким чином регламентується робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій після скасування відповідних постанов Кабінету Міністрів України?
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визнано такими, що втратили чинність, а саме:
- постанову Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
- постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції».
Наразі оплата праці за сумісництвом регулюється Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП).
Згідно з вимогами статті 102-1 КЗпП і статті 19 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
З урахуванням норм статті 102-1 КЗпП, з 19 липня 2022 року на рівні закону закріплено поняття сумісництва й основний принцип оплачуваності роботи за сумісництвом. Скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном. Водночас це не виключає можливість установлення обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників (наприклад, Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»). Також, виходячи зі змісту частини 2 статті 21 КЗпП, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Чи припиняється реєстрація у службі зайнятості після закінчення терміну виплат?
Відповідно до Закону України від 21 вересня 2022 року № 2622-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» тривалість виплати допомоги по безробіттю під час воєнного стану не може перевищувати 90 календарних днів.
Проте особа після закінчення терміну виплат може перебувати в статусі безробітного й отримувати послуги служби зайнятості.
Що робити при втраті пенсійного посвідчення?
Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) видають пенсійні посвідчення.
Якщо пенсіонер утратив документ чи його було пошкоджено, то він може отримати новий. Для цього потрібно подати заяву на виготовлення нового пенсійного посвідчення.
Як це зробити?
Подайте заяву одним із двох способів:
- Зверніться до будь-якого зручного територіального органу ПФУ.
- Через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг ПФУ чи за допомогою мобільного застосунку «Пенсійний фонд».
Зверніть увагу: при особистому зверненні потрібно заповнити відповідну заяву, пред’явити паспорт і додати фото.
На вебпорталі електронних послуг ПФУ заява на виготовлення пенсійного посвідчення міститься в розділі «Щодо пенсійного забезпечення».
З мобільного застосунку «Пенсійний фонд» потрібно вибрати вкладення «До ПФУ»: розділ «Комунікації до ПФУ» — «Заява на виготовлення пенсійного посвідчення».
Отримати виготовлене пенсійне посвідчення можна в обраному сервісному центрі Фонду (людина зазначає під час подання заяви).
Альтернативою паперовому пенсійному посвідченню для багатьох пенсіонерів може стати електронне відображення пенсійного посвідчення в мобільному застосунку «Дія». Воно має таку ж юридичну силу як і традиційне пенсійне посвідчення.
Іноді виникають ситуації, коли пенсіонер із певних причин не може самостійно отримати нове паперове пенсійне посвідчення. Тоді документ можуть видати особі, яка представляє інтереси пенсіонера й повноваження якої оформлено в установленому законодавством порядку.
Чи може працівниця перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 6 календарних днів, а потім знову піти у відпустку?
Так, може.
Нормами законодавства, зокрема частиною третьою статті 179 Кодексу законів про працю України й частиною першою статті 18 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), жінці надано право після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами піти у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (зазначена відпустка, як і відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, належить до соціальних відпусток). При цьому законодавець не зобов’язує працівницю оформляти таку відпустку відразу після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Отже, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за бажанням жінки. Вона може бути надана працівниці повністю або частково в межах установленого періоду (тобто протягом 3 років із дня народження дитини). Якщо виникатиме потреба, жінка може неодноразово переривати таку відпустку, ставати до роботи, а потім знову оформляти відпустку. Зазначена відпустка може бути оформлена за бажанням працівниці з будь-якого дня, навіть із вихідного, святкового чи неробочого, адже тривалість відпусток розраховується в календарних днях (частина перша ст. 5 Закону № 504). Та й жодних норм, які зобов’язували б роботодавця надавати відпустку працівникові з робочого дня або забороняли надавати відпустку з вихідного (святкового, неробочого) дня, законодавством не встановлено.
Працівників, призваних на військову службу у зв’язку з мобілізацією, до графіка відпусток вносити не потрібно: правда чи ні
Так, це правда!
Хоча ця вимога у законодавстві прямо не зазначена, але у зв’язку з тим, що мобілізація в період дії воєнного стану носить тривалий характер і спрогнозувати, коли працівник буде звільнений із військової служби й зможе стати до роботи та використати щорічну відпусту, на практиці неможливо. Щоб не було зайвих змін у графіку відпусток, планувати відпустки таких працівників у графіку не варто. Після того, як такі працівники стануть до роботи, щорічну відпустку їм може бути надано за домовленістю з роботодавцем.
Податкова соціальна пільга для батьків двох дітей, одна з яких має інвалідність
Відповідно до підпункту 169.2.1 і підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами й доповненнями (далі — ПКУ) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги й документів, що підтверджують таке право.
Перелік таких документів і порядок їхнього подання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».
Згідно зі статтею 169 ПКУ платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ), на суму податкової соціальної пільги в розмірі, що дорівнює 100 % суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2022 році — 1240,50 грн), на кожну таку дитину.
При цьому на податкову соціальну пільгу в розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2022 році — 1860,75 грн), мають право платники податку, які утримують дитину з інвалідністю — у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.
Відповідно до підпункту 169.3.1 пункту 169.3 статті 169 ПКУ в разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 169.1 статті 169 ПКУ, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, крім випадку, передбаченого підпунктом «б» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, податкова соціальна пільга за яким додається до пільги, визначеної підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ в разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину з інвалідністю (дітей з інвалідністю).
Отже, платник податку на доходи фізичних осіб при додержанні всіх вимог статті 169 ПКУ має право на застосування двох пільг: на кожну дитину віком до 18 років, яка не є особою з інвалідністю, — по 100 % пільги (у 2022 році — 1240,50 грн), і на кожну дитину з інвалідністю — по 150 % (у 2022 році — 1860,75 грн).
За матеріалами порталу https://www.kadrovik.ua/