Чи можна в умовах воєнного стану розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця у період хвороби працівника?
Відповідно до вимог статті 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності.
Під час звільнення працівника зазначається дата звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вказаним у документі про тимчасову непрацездатність.
Чи можна надати щорічну відпустку мобілізованому працівнику?
Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи й посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі, незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за кошти Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» і Законом України від 12 грудня 1991 року № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу», Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (частина друга статті 119 КЗпП).
Слід зазначити, що стаття 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеною законодавством про працю.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Тобто після демобілізації і повернення до виконання своїх повноважень працівник має право на щорічну основну відпустку.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19 липня 2022 року) внесено зміни, згідно з якими, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (зокрема час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
Чи слід вносити до трудової книжки працівника запис про призупинення дії трудового договору?
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, тобто працівник залишається працівником, а роботодавець – його роботодавцем.
Отже, запис про призупинення дії трудового договору до трудової книжки не вноситься навіть на прохання працівника.
Яку роботу можна виконувати дистанційно?
Законодавство не визначає переліку робіт, які можуть виконуватися дистанційно. Роботодавець самостійно вирішує, чи може робота виконуватися поза межами підприємства.
Наприклад, якщо це продаж товарів у магазині або виробництво на заводі — працівники можуть працювати виключно на території підприємства. Однак якщо це адміністративна робота, яку цілком припустимо виконати поза приміщеннями роботодавця, ви можете перевести працівника на дистанційку.
Окрім цього, за можливості й наявності ресурсів, законодавство дозволяє переводити на дистанційну роботу:
– вагітних жінок;
– працівників, які мають дитину віком до трьох років або доглядають за дитиною до шести років (за медичними показаннями);
– працівників, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
– батьків або опікунів дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
– працівників, щодо яких на робочому місці були вчинені дії з ознаками дискримінації — тимчасово на два місяці.
Чи може роботодавець відмовити батькові у наданні відпустки при народженні дитини та чи можливо перенести її на період після закінчення воєнного стану?
Відповідно до статті 191 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам:
1) чоловіку, дружина якого народила дитину;
2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).
Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених у частині першій цієї статті.
Механізм та умови надання одноразової оплачуваної відпустки при народженні дитини визначаються Порядком надання відпустки при народженні дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року № 693 (далі – Порядок).
Відповідно Порядку, відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.
Відпустка не підлягає грошовій компенсації та поділу на частини. Крім цього, Порядком визначена можливість працівника, який протягом трьох місяців з дня народження дитини звільнився та працевлаштувався на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, скористатися правом на зазначену відпустку, додавши до заяви про надання відпустки довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.
Однак, відповідно до частини 2 статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Таким чином, у разі залучення працівника до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець має право відмовити йому у наданні відпустки при народженні дитини у період дії воєнного стану.
Після закінчення 104-денного періоду з дня народження дитини працівник втрачає право на отримання такого виду відпустки, і таку відпустку не може бути перенесено на період після закінчення дії воєнного стану.
Пенсія після встановлення інвалідності внаслідок війни
Особа, якій встановлено інвалідність, зокрема внаслідок війни, при виконанні умов, визначених законодавством, має право на пенсію. Умови призначення пенсій по інвалідності військовослужбовцям визначено Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон № 2262) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058).
Право на призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону № 1058 залежить від тривалості набутого страхового стажу:
- на час настання інвалідності
або
- на день звернення за пенсією залежно від групи інвалідності.
Так, пенсія по інвалідності ІІІ групи призначається (зокрема при перебуванні на службі) за наявності в особи страхового стажу від 1 до 15 років (необхідна тривалість страхового стажу залежить від віку, в якому встановлено інвалідність).
Пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262 призначається після звільнення зі служби, на підставі заяви та комплекту документів, які готують уповноважені органи силових міністерств та відомств.
Важливо! Мінімальна пенсійна виплата для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (незалежно від закону, згідно з яким її призначено) не може бути нижче 360 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ПМ), з 01 грудня 2022 року – 7534,80 грн (2093,00 грн x 360 %, де 2093,00 – ПМ).
За яких умов неповний місяць роботи зараховується до страхового стажу як повний?
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж в Україні обчислюється в місяцях.
Неповний місяць роботи зараховується до страхового стажу як повний за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Наприклад, щоб липень 2023 року було зараховано до страхового стажу як повний, за особу (або особою) має бути сплачено страховий внесок у розмірі не менше 22 % мінімальної зарплати: 6700 х 22 % =1 474 грн.
Тобто, якщо за 20 днів роботи було нараховано заробітну плату не менше 6700 грн, до страхового стажу буде враховано повний місяць.
*За матеріалами порталу https://www.kadrovik.ua/