Про надання відпустки тривалістю 90 днів під час дії воєнного стану
Внутрішньо переміщена особа чи особа, що виїхала за кордон, має право взяти відпустку без збереження заробітної плати терміном до 90 днів. Її можна взяти частинами або одразу, але не більше ніж 90 календарних днів упродовж дії воєнного стану.
У такій відпустці роботодавець не може відмовити працівнику, але слід зауважити, що перебування в такій відпустці не зараховується до стажу роботи та не дає права на щорічну основну відпустку.
Щодо відмови надання частини основної щорічної відпустки у зв’язку з перебуванням у простої
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників.
Під час складання графіків ураховуються:
- інтереси виробництва;
- особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (норма не діє у період дії воєнного стану)
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток.
Статтею 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Всім іншим працівникам, як у мирний час так і під час дії воєнного стану, може бути відмовлено у наданні тільки тих відпусток, надання яких здійснюється за угодою між працівником і роботодавцем.
Зверніть увагу! Перебування працівника у простої не обмежує його права на оплачувані відпустки будь-якого виду.
Чи дає період відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами під час воєнного стану право на щорічну відпустку?
Ні, не дає у зв’язку із змінами, внесеними Законом України від 22 листопада 2023 року №3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набув чинності 24 грудня 2023 року.
Відтепер, згідно з вимогами статті 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
Час перебування у відпустках, згаданих вище, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону № 504.
У кого є право на оплату листка непрацездатності
Право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні.
Застрахована особа — це фізична особа, яка, відповідно до законодавства, підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню й сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався єдиний внесок (особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання).
Підвищили мінімальну зарплату та прожитковий мінімум: як зросте розмір пенсії
Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі — Закон № 3460) передбачає підвищення в 2024 році розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.
Із 1 січня, згідно із Законом № 3460, зріс прожитковий мінімум та мінімальна зарплата. Таке підвищення спонукає до перерахунку пенсій непрацюючим особам, які досягли 65-річного віку та мають повний страховий стаж: 30 років — для жінок та 35 років — для чоловіків.
Отже, мінімальний розмір пенсій таких пенсіонерів з 1 січня 2024 року не може бути меншим за 2840 грн, тобто за 40 % від мінімальної зарплати відповідно до частини другої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Також з 1 січня зріс і розмір щомісячної грошової виплати особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною відповідно до Закону України від 27 липня 2022 року № 2454-IX «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян».
Згідно зі статтею 7 Закону № 3460, з 1 січня 2024 року підвищено і розміри прожиткового мінімуму. Зокрема, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшився до 2361,00 грн, а прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць — до 2920,00 грн.
Як результат, до 292,00 грн зріс і розмір надбавки до пенсії почесним донорам України, який обчислюють як 10 % розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.
Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону № 3460 встановлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюють з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року, проведуть з 1 березня 2024 року разом зі щорічною індексацією пенсій.
Чи може здобувач вищої освіти бути зарахованим на штатну посаду
Так. Відповідно до Порядку проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 08 квітня 1993 року № 93, практика є невіддільною складовою процесу підготовки спеціалістів в закладах вищої освіти.
За наявності вакантних місць здобувачі вищої освіти можуть бути зараховані на штатні посади, якщо робота на них відповідає вимогам програми практики. При цьому не менше 50 відсотків часу відводиться на загальнопрофесійну підготовку за програмою практики.
Додаткові трудові гарантії членів сімей військовослужбовців
Члени сімей військовослужбовців мають додаткові гарантії, передбачені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011), зокрема, на працевлаштування і збереження місця роботи.
Про переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі в разі скорочення чисельності або штату працівників
Члени сімей військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі в разі скорочення чисельності або штату працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та на виплату на період навчання середньої заробітної плати (п. 1 ст. 18 Закону № 2011).
Звертаємо увагу, що норма пункту 1 статті 18 Закону № 2011закріплює саме переважне право члена сім’ї військовослужбовця на зайняття вакантної посади при прийнятті на роботу, а не встановлює обов’язок роботодавця щодо працевлаштування. Це означає, що за наявності вакантної посади серед претендентів на вакансію, за інших рівних умов, роботодавець має надати перевагу саме члену сім’ї військовослужбовця.
Про грошову допомогу
Крім цього, додатковою гарантією є виплата грошової допомоги. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати при розірванні ними трудового договору у зв’язку з переведенням чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість (п. 2 ст. 18 Закону № 2011).
Право на оплату тимчасової непрацездатності у розмірі 100 % незалежно від страхового стажу
У разі тимчасової втрати працездатності листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 % середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу (п. 2 ст. 18 Закону № 2011).
Зарахування до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком періоду проживання разом з чоловіком (дружиною)
Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років (п. 3 ст. 18 Закону № 2011)
Згідно з пунктом 5 статті 18 Закону № 2011, місцеві ради:
- працевлаштовують у першочерговому порядкудружин військовослужбовців строкової служби у разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації;
- надають позачерговомісця дітям військовослужбовців та дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, у дитячих закладах за місцем проживання;
- забезпечують відселенняіз закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку.
Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти — особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (п. 6 ст. 18 Закону № 2011).
Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту сімей військовослужбовців.
Крім зазначених вище пільг і гарантій, колективним договором та умовами трудового договору, а також іншими локальними актами роботодавця, якими можуть встановлені додаткові гарантії трудових прав для членів сімей військовослужбовців порівняно із законодавством.
Норми локальних актів, зокрема колективного договору в частині трудових прав і гарантій, непризупинені роботодавцем відповідно до статті 11 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», повинні виконуватись.
*За матеріалами порталу http://www.kadrovik.ua