Чи має право роботодавець вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором?

Ні, роботодавець не має такого права. Згідно зі статтею 31 КЗпП України вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, забороняється.

Чи може працівник вимагати встановлення дистанційної роботи? В яких випадках роботодавець має право зробити це одноосібно?

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до 2 місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи неможливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом 2 днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі попереджати працівника за 2 місяці не потрібно.

Які нові гарантії встановлено працівникам-донорам?

Згідно зі статтею 124 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30 вересня 2020 року № 931-IX, яка введена в дію з 25 січня 2021 року, у дні медичного обстеження та донації крові та/або компонентів крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності, із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

Які права передбачає законодавство для жінок-працівниць, які мають неповнолітніх дітей? Чи мають такі права працівниці приватного підприємства?

Важливо знати, що відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із КЗпП України норми охорони праці жінок, пов’язаних із материнством, передбачають:

– заборону залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження (ст. 176 КЗпП України);

– обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП України);

 – переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації (ст. 178 КЗпП України);

 – перерви для годування дитини. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше 1 години. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком (ст. 183 КЗпП України);

 – гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП України);

 – надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і надання їм матеріальної допомоги. Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу (ст. 185 КЗпП України).

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних із санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі порушення прав працівниці можуть звернутися до профспілки, членом якої вони є, або до відповідного територіального управління Держпраці.

Які органи правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення? Чи регламентується законодавством процедура застосування догани як дисциплінарного стягнення?

Згідно зі статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі догани, зазначається у статті 149 КЗпП України.

На час карантину, спричиненого коронавірусом, окремі роботодавці через брак коштів запроваджують неповний робочий час, оголошують простої або звільняють працівників. Яку допомогу держави таким роботодавцям передбачає законодавство?

Для таких роботодавців на сьогодні є можливість вийти із кризової ситуації. Для цього їм необхідно скористатися своїм правом на одержання допомоги по частковому безробіттю.

4 березня 2021 року набрав чинності опублікований 3 березня в газеті «Голос України» Закон України «Про внесення змін до статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України» № 1212-ІХ, який Верховна Рада України ухвалила 4 лютого 2021 року.

Відповідно до зазначеного Закону допомога по частковому безробіттю може надаватися не лише на період карантину, спричиненого коронавірусом, а й у разі інших захворювань чи надзвичайної ситуації на території України.

Згідно з Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 (у редакції постанови КМУ від 16.06.2021 № 635), таку допомогу надають центри зайнятості роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва, в тому числі ФОП, для її виплати працівникам у разі втрати ними частини зарплати, а також ФОП, які є застрахованими особами, – у разі втрати ними частини доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів, передбачених ка­рантином та/або надзвичайною ситуацією.

Розмір допомоги визначають та надають за кожний місяць зазначеного періоду пропорційно скороченому робочому часу працівника або ФОП, яка є застрахованою особою.

Умовою отримання допомоги є сплата роботодавцем або ФОП, яка є застрахованою особою, ЄСВ протягом 6 місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності.

Роботодавець або ФОП, яка є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) діяльності.

Для отримання допомоги необхідно надати: заяву, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності, відомості про працівників, довідку про сплату ЄСВ за останні 6 місяців.

Ініціювати звернення роботодавця по зазначену допомогу може профспілка, якщо вона діє на підприємстві. Наголосити на такій можливості можуть і самі працівники, звернувшись із відповідними заявами до роботодавця.

Чи правомірне в умовах карантину примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати? Чим може допомогти профспілка?

Ні, не правомірне. Відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» зазначена відпустка надається лише за згодою сторін. Тобто, для її оформлення роботодавцю необхідно мати особисту заяву працівника. Примушування працівників писати таку заяву є порушенням законодавства.

З метою захисту прав членів профспілок, у разі їх звернення щодо спонукання до написання заяв про безоплатні відпустки, профспілковим комітетам слід реагувати на такі факти і вимагати від роботодавців припинення порушення трудового законодавства.

*Джерело: Бібліотечка голови профспілкового комітету №07-08 від липня-серпня 2021р.