Щодо прав профспілок в умовах воєнного стану

04.01.2023

Профспілка працівників державних установ міста Києва звертає увагу голів профкомів та актив членських організацій на аспекти захисту прав та гарантій членів профспілки, а також питання профспілкового представництва, у зв’язку з дією Закону України  від 15 березня 2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (надалі – Закон) визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В розрізі повноважень профспілок та впливу профспілкових організацій на трудові відносини, введено наступні тимчасові зміни.

З прийняттям Закону, Профспілки тимчасово обмежили у праві наданні згоди на звільнення працівників за ініціативою роботодавця.

У період дії воєнного стану (згідно ст.5 Закону), норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Нормою закону обмежується дія частини четвертої статті 40 КЗпП, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

При цьому особливу увагу варто звернути на те, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП), а не з підстав самої тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці.

Статтею 43 КЗпП України встановлено випадки, коли роботодавцю для розірвання трудового договору необхідно отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Водночас розірвання трудового договору з працівниками, обраними до профспілкових органів з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 1 3 статті 41, як і раніше, потребують отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно з частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гаранти діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньо згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок).

Законом істотно не змінено роль профспілок у контролі за діяльністю роботодавців у сфері заробітної плати. Крім того, через зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, особливої ваги набирає дія колективних договорів на підприємствах та в організаціях, зокрема, щодо збереження середньомісячного заробітку за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Так, з дня набрання чинності Закону №2352-ІХ за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом №2352-ІХ на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду). Водночас, статтею 91 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно із частиною другою та третьою статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.). Колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, а отже і збереження заробітної плати зазначеної категорії працівників у середньомісячному розмірі.

Подібний порядок, зокрема, роз’яснено у листі Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 28.07.2022 № 2498/4/4.1-3В- 22а, здійсненого на запит Федерації профспілок України.

Законом (стаття 14) передбачено, що професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

Разом з тим, законодавець, на період дії воєнного стану призупинив дію статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів, виходячи з чого на період дії воєнного стану роботодавці не зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці.

При цьому законодавством не заборонено проводити такі відрахування у добровільному порядку за наявності у роботодавців такої можливості.

 В решті профспілкових повноважень, зокрема, щодо контролю за виплатою заробітної плати, порушення прав та гарантій працівників, права запитувати та отримувати інформацію від роботодавців, права на звернення за розірванням трудового договору з роботодавцем, гарантій профспілкової діяльності, обов’язкового утримання та відрахування роботодавцем  членських профспілкових внесків тощо, законодавство принципових та істотних змін не зазнало.