За статтею 14 Закону України «Про оплату праці» (далі — Закон) договірне регулювання оплати праці працівників підприємств провадиться на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Підприємства згідно зі ст. 15 Закону самостійно встановлюють у колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
За статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої (міжгалузевої). територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Слід зазначити, що сфера дії сторони колективної угоди визначається сферою дії її суб’єктів, які діють відповідно до законодавства та згідно зі статутом чи положенням.
З огляду на норми ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» інтереси працівників підприємства під час укладення галузевої угоди представляє профспілкова сторона цієї угоди, суб’єктами якої є всеукраїнські профспілки та їхні об’єднання, що діють у межах певного виду (кількох видів економічної діяльності), а інтереси роботодавця — або сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду (кількох видів економічної діяльності), або сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади.
Ураховуючи викладене, обов’язковими для підприємства положення галузевої (територіальної) угоди будуть, якщо і роботодавець, і працівники підприємства представлені суб’єктами сторін галузевої (територіальної) угоди через відповідне членство та на підставі установчих документів (статутів, положень тощо).
Статтею 3 Рекомендації Міжнародної організації праці щодо колективних договорів № 91 передбачено, що усякий колективний договір має зв’язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його укладено. А відповідно до мети цієї Рекомендації під колективним договором розуміють усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи кількома представницькими організаціями працівників або (за відсутності таких організацій) представниками самих працівників, належним чином обраними й уповноваженими згідно із законодавством країни.
Підприємству, для якого положення галузевої (територіальної) угоди не обов’язкові, законами України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні» не заборонено їх застосовувати.
Роботодавець і працівники можуть у межах повноважень ухвалити узгоджене рішення й керуватися нормами та положеннями галузевої (територіальної) угоди.
Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016—2017 роки встановлено доплату в розмірі 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи у вечірній час з 18-ї до 22 год. (за багатозмінного режиму роботи).
Для підприємств, які перебувають у сфері дії генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод, установлення цієї доплати в розмірі, не нижчому, ніж визначено угодами, в колективному договорі є обов’язковим.
Отже, основним локальним документом підприємства, яким регулюються виробничі, трудові і соціально-економічні відносини й узгоджуються інтереси трудящих, власників або уповноважених ними органів, є колективний договір (ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди»).
Щодо підвищеної оплати роботи в нічний час, то оскільки підвищена оплата роботи в нічний час належить до державної гарантії (ст. 12 Закону України «Про оплату праці»), в разі залучення працівників до роботи в цей час має нараховуватися доплата за кожну годину роботи в нічний час.